Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
На честь полеглих у лютому 1919 року в боях з московсько-більшовицькими окупантами козаків Вороньківської сотні Армії УНР провели меморіальні заходи біля пам’ятника полеглим у селі Вороньки, біля меморіального знака на станції Баришівка та на полі бою — біля залізничного мосту через річку Трубіж, поблизу села Коржі.
Почесну варту на всіх трьох заходах тримали студенти Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою. А біля залізничного мосту в почесній варті були також нинішні захисники України, які знову на цьому ж місці стоять в готовності не пропустити тих же окупантів, що і 105 років тому.
Традиційно в заходах, окрім військових, брали участь представники патріотичної громадськості Київщини та столиці: члени Спілки офіцерів України, ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Українського козацтва, краєзнавці, викладачі, науковці, музейні працівники, митці, громадські й політичні діячі, меценати та благодійники. А також вперше — обласна та місцева влада.
На місці бою було урочисто відкрито першу чергу меморіалу Героям Трубежа «Розірвані мости», проєкт якого розробив народний художник України, лауреат Шевченківської премії Анатолій Васильович Гайдамака (1939 — 2023). Це меморіальний тетрапод із флагштоком.
Право підняти Державний прапор України на флагшток було надане заступниці голови Київської обласної ради Тетяні Семеновій, очільнику Баришівської територіальної громади Олександру Ільченку та Почесному голові Спілки офіцерів України Євгену Лупакову.
Освятив меморіал єпископ Фастівський, вікарій Київської єпархії ПЦУ Володимир Черпак.
Відкриваючи захід, Капітан 1-го рангу у відставці, Почесний голова Спілки офіцерів України Євген Лупаков нагадав, що 105 років тому майже 300 козаків з навколишніх сіл добровільно стали на захист Української Народної Республіки від російських загарбників, що наступали на Київ.
Це були перші дні другої радянсько-української війни.
Першими взялися за зброю козаки Вороньківської сотні, до яких приєдналася Бориспільська та Баришівська сотні Армії УНР. Командував об’єднаним загоном сотник Іван Черпак, учасник Першої світової війни. Подолавши засніжені поля й болота, воїни зайняли оборону на правому березі річки Трубіж. Очікуючи підхід ворога, сміливці розібрали залізничну колію перед мостом та замінували міст. Утім, отримавши повідомлення від зрадника, бронепоїзд зупинився перед пошкодженим відрізком колії і почав обстрілювати з гармат позиції козаків, що мали на озброєнні лише чотири кулемети, дві сотні гвинтівок та револьвери.
На Трубежі загинуло 70 українських воїнів із Воронькова та 30 із Березані. Після окупації України московсько-більшовицькими військами згадувати їхні імена було небезпечно — ЧК та НКВС переслідували та знищували тих, хто вижив у бою. Список учасників бою знайшла в архіві членкиня Національної спілки краєзнавців України Валентина Стрілько-Тютюн.
— Людську пам’ять не ампутуєш! Сьогодні, дякуючи усім небайдужим людям, кому болить Україна та не дає спокою історичне забуття, ми урочисто відкрили першу чергу Меморіалу Героям Трубежа, — зазначила у своєму виступі заступниця голови Київської обласної ради Тетяна Семенова. — Тепер тут стоїть тетрапод, доставлений раніше в Баришівку з-під Маріуполя — символічна данина нинішніх захисників України минулим. Піднятий український прапор на 9-метровому флагшткові.
Попереду ще добрий шмат роботи, аби Меморіальний комплекс виглядав так, як його задумав автор — Анатолій Гайдамака. Аби славетний подвиг оборонців України на річці Трубіж був великими літерами вписаний в історію нашої країни.
Ціль росії завжди була одна — знищити нашу ідентичність, мову, культуру, націю як таку. Але Україна їй не по зубах.
Також слово мали голова Броварської РДА Володимир Майбоженко, очільник Баришівської ТГ Олександр Ільченко, народний депутат України 5-ти скликань Іван Заєць, громадські діячі та військові. З музичним вітанням виступили бандурист Василь Лютий та народний аматорський хор «Родина» Баришівського КМЦ.
