Чи враховують під час рекрутингу до війська освіту та досвід цивільної роботи за фахом у цивільному житті? Попит на які нові посади в Силах оборони створив стрімкий…
Від початку широкомасштабного вторгнення армія рф уже втратила близько 370 тисяч своїх військових. Тенденція, що ці показники будуть збільшуватись, залишається. Але чи зможе російській кількості завадити українська якість?
Якою зброєю можна зупинити окупантів і яким є людський резерв противника для продовження війни в нинішніх темпах, кореспондент АрміяInform запитав у військового експерта Петра Черника.
Втрати безпрецедентні, але вони тримають недоторканний запас
— Ворог зазнає безпрецедентних втрат у живій силі. Нині середньодобові показники варіюються від 500 до 900 осіб, а інколи сягають і поза тисячу. Найбільший загальний показник в частині рекордності був у грудні минулого року — 29 970 осіб. Це практично удвічі більше, ніж радянський союз утратив за 10 років війни в Афганістані, — зазначає Черник.
Але, розповідає він, наразі тільки за відкритими джерелами росіяни декларують запас свого мобілізаційного ресурсу в межах від півтора до трьох мільйонів люду, а деякі фахівці вважають, що є всі сім.
— У них ще зберігається так званий резерв або недоторканний запас підготовлених військ у вигляді морської піхоти та десантно-штурмових військ і деяких механізованих підрозділів: у сукупному вираженні десь у межах 10–15%. Решта — це уже на сьогоднішній момент загальномобілізаційний ресурс, — пояснює експерт.
За його словами, росіяни ніколи не ставили собі за мету якість підготовки свого солдата, хоча в них завжди була призовна компонента і базові навички володіння автоматом Калашникова, ручним протитанковим гранатометом РПГ-7, ручною протитанковою гранатою РПГ-18.
— А також у них завжди було уміння застосувати найголовніші протипіхотні гранати, скажімо, такі як РГО, РГН чи РГД-5, сформовані у циклі навчання, який свого часу становив від одного до півтора року. А в їхній філософії «малая пехотная лопатка МПЛ-50» також є елементом зброї, з якою вони можуть воювати, — уточнює Черник.
Солдати виграють битви, логістика виграє війну
Військовий експерт зауважує, що битва за Бахмут, яка тривала більше ніж 10 місяців, показала, що класична сталінська методичка — «русскіє не можуть програти на полі бою, скільки солдатських життів треба затратити, стільки і затратимо» — знову повернулася, а насправді і ніколи не виходила із тактичної ментальності росіян.
— Тоді тільки один ПВК «вагнер» утратив більше ніж 22 тисячі особового складу. До оголошення великої мобілізації, після самоперепризначення путіна, росіяни — це цілком можливо — абсолютно спроможні заміщати на місяць 25–27 тисяч особового складу. Що при тому темпі і способі ведення бойових дій, які є на сьогодні, для них це цілком прийнятно, — підкреслює експерт.
Він каже, що запасів низового стрілецького озброєння в них багато, особливо такого, як автомати Калашникова чи навіть і рушниці Мосіна, підтвердження застосування яких уже зафіксовано.
— А якщо треба, то дійдуть і до зброї Другої світової війни — ППШ, ППС (пістолети-кулемети. — Ред.). У них всього цього дуже і дуже багато. Звичайно, це не мільйони, але сотні тисяч. Плюс — патронні заводи працюють на повну силу. Отака сувора дійсність. Відповідь цій колосальній людській навалі лежить тільки в кількості якісної зброї, — міркує Черник.
Як приклад такої якісної зброї він наводить касетні боєприпаси до артилерії: американський снаряд М864 і якомога більше далекобійних ракет, з допомогою яких треба винищувати логістику, особливо все те, що доправляється до фронту залізницею. Військовий експерт наголошує, що без снарядів, патронів, їжі, води, медикаментів і теплого одягу солдат неспроможний воювати.
— Закінчу словами американського шестизіркового генерала часів Першої світової війни, командувача американського контингенту на Європейському театрі воєнних дій Джона Першинга — «Солдати виграють битви, логістика виграє війну»… У нашого противника ще є запас міцності людського ресурсу, — підбиває підсумок експерт.
