Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Грудень. Харківська область. Раптова відлига після рясних снігопадів. По бездоріжжю понад годину дістаємося полігону. Тут, у перервах між виконанням бойових завдань, свої навички відточують танкісти однієї з окремих механізованих бригад Збройних Сил України, які б’ють російських окупантів у складі Сил безпеки та оборони на Харківському напрямку.
Погода дається взнаки — наша автівка кілька разів пробуксовує на ділянках, вкритих кригою та шаром талої води, що робить їх ще більш слизькими. Кілька разів по самий кузов ми занурюємося в калюжі з густим місивом, ледве вибираючись з нього…
Крізь розворочений гусенями український чорнозем дістаємося до самого полігону. Тут кипить активне військове життя — екіпажі готують машини до виїзду на вогневий рубіж, а ті, хто вже відстрілявся, повертаються звідти.
Поряд триває «розбір польотів» — керівники занять розбирають виконані вправи, вказують на помилки підлеглих або навпаки — виділяють успішно виконані завдання і ставлять їх в приклад іншим. Робота кипить під людський гомін, гучний рик танкових двигунів, запах солярки та порохових газів.
По колії глибиною вище коліна дістаємося до танка Т-64, який готується на виїзд. Вибираємося та вмощуємося на броні. Бойова машина плавно рушає та вже за хвилину набирає хід. А наші обличчя та одяг уже за мить рясно вкриваються краплями багнюки.
Спішуємося за 100 метрів від вогневого рубежу, адже фотографувати бойову роботу краще з безпечної відстані. Інакше — кількаденна глухота, а ще гірше — контузія. Сьогодні хлопці двома пострілами знищують умовну ціль — танк противника.
Виконання завдання триває лише кілька хвилин — на вогневому рубежі бойова машина завмирає, ствол кілька разів рухається вверх-вниз: навідник прицілюється. Лунає гучний постріл, за мить — ще один!
Т-64 розгортається та швидко їде — розмірковувати часу немає, адже в пекельних умовах справжнього бою затримка хоч на кілька секунд може привести до того, що ти сам можеш стати ціллю ворога.
Вже на місці керівник заняття офіцер Олександр пояснює АрміяInform, що «наш» екіпаж продемонстрував добрі результати: діяли швидко, точно і професійно. Умовну ціль було уражено…
В танкових підрозділах бригади, каже Олександр, близько 80 відсотків — це мобілізовані: ще до недавнього часу вони не мали жодного відношення до війська, але жага перемоги у війні з московитами веде вперед — змушує опановувати танкову справу на «добре» та «відмінно».
Стрільби завершені, танкісти повертаються до своїх підрозділів. Уже за кілька годин вони будуть висуватися на справжнє поле бою…
Фото автора
