Усі відстрочки від призову зі сталими підставами тепер продовжуються автоматично в Резерв+. Також відстрочку можна буде оформити чи продовжити офлайн в центрах надання адміністративних…
Унікальна виставка «Намір», приурочена до 90-х роковин Голодомору 1932–1933 років, відкрилася у столичному Національному музеї Голодомору-геноциду. Вона наочно засвідчує тяглість та спадкоємність злочинів кремлівського режиму 90-річної давнини та сучасної агресії російської федерації проти українського народу та держави Україна.
Винесене в назву виставки слово «Намір» покликане зосередити увагу на свідомому прагненні росіян чинити злочини проти українців — як 90 років тому, так і нині. Важливим є воно і з огляду на концепцію злочину геноциду, в якій доведеність спеціального свідомого наміру знищувати людей за національною, етнічною, расовою або релігійною ознакою має ключове значення.
На виставці містяни та гості Києва мають змогу порівняти факти Голодомору 1932–1933 років та злочини росіян, вчинені в Україні під час широкомасштабної агресії російської федерації проти України протягом 2022–2023 років. Підготовлена Національним музеєм Голодомору-геноциду в партнерстві з Центром дослідження воєнної історії Збройних Сил України, вона показує геноцидну природу російської політики щодо України в минулому і сьогодні.
— Коли ми з колегами ще на початку цього року почали думати про те, що хотіли б сказати в новому виставковому проєкті, то міркували так. Головне запитання, яке ставлять нам відвідувачі, журналісти, зарубіжні гості: які паралелі є між геноцидом, який стався 90 років тому і злочинами, які вчиняють росіяни сьогодні? Ці паралелі є і вони очевидні, — наголосила під час відкриття виставки заступник Генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак.
В експозиції представлені хрести з масових поховань у населених пунктах Київщини та в Ізюмі, щоденник закатованого російськими окупантами письменника Володимира Вакуленка, спалене зерно з терміналів Чорноморського порту, знайдені після визволення Куп’янська на Харківщині російські підручники, історія дитини, яка повернулася до України після російського викрадення, а також листи російських школярів із закликами вбивати українців.
Поруч з експонатами, які є очевидцями російсько-української війни ХХІ сторіччя, розміщені предмети — свідки Голодомору-геноциду тридцятих років минулого століття. В одній вітрині сусідять рукописи щоденника убитого російськими загарбниками письменника Володимира Вакуленка з Харківщини та роману-спогаду «33-й рік» Лавріна Нечипоренка з Київщини. У сусідній вітрині зустрілись дві українські вишиванки, які збережені їхніми господинями в двадцятих роках цього та минулого сторіччя. Неподалік — значок-відзнака «За суцільну колективізацію та ліквідацію куркуля як кляси» кінця 1920-х — початку 1930-х років як свідчення політики «розкуркулення» — форми політичного терору, спрямованого на ліквідацію приватних господарств шляхом конфіскації майна і депортації українців.
— Геноцид — інструмент поневолення народів, який використовувала російська імперія протягом всієї своєї загарбницької історії. Нинішня російська влада, як свого часу і радянський союз, не відмовилася від своєї мети — знищити українську націю, — зазначив тимчасовий виконувач обов’язків Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.
Він зауважив, що відповіддю на це злочинне прагнення може стати лише рішучий запеклий спротив і вирішальна перемога над російськими агресорами.
— Що ми можемо зробити? Тільки перемогти! Тільки знищення російської імперії, в тому вигляді, в якому вона існує зараз — ворожому до України, — дасть можливість спокійно жити нам далі, — підкреслив Ростислав Карандєєв, закликавши всі країни світу визнати Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу і свідчити про сучасні злочини росіян, адже це є проявом підтримки справедливої боротьби українців проти російської агресії. Натомість той, хто мовчить про нинішню війну, є пасивним співучасником злочинів кремля.
Під час відкриття виставки державний секретар Міністерства внутрішніх справ України Інна Ящук передала музею унікальні документи — оцифровані копії кримінальних справ періоду Голодомору.
— Відкриття сьогоднішніх справ дасть можливість злочинам не повторюватись. Бо непокараний злочин має можливість повторитися знову. Мені здається, що той злочин, який чиниться зараз на території нашої держави, це через те, що злочин Голодомору не був чесно покараний. Я щиро вірю сьогодні, що ці 1022 відкриті справи знімуть вагання багатьох країн щодо визнання Голодомору геноцидом проти української нації, — розповіла вона.
Важливо, що виставка фіксує також історію спротиву як Голодомору 1932–1933 років, так і щодо сучасної агресії російської федерації, засвідчуючи, що українці не були пасивними жертвами, а чинили опір. Спільне прагнення організаторів та відвідувачів виставки зробити її пересторогою від повторення таких злочинів у майбутньому висловив представник Центру досліджень воєнної історії ЗСУ полковник Віталій Бідний.
— Вважаю, що ця експозиція буде приводом для всебічного обговорення, осмислення цих подій та подальшого застереження від того, аби такі злочини більше не повторювалися, — підкреслив він.
Фото авторів та з відкритих джерел
