Все своє життя присвятив службі в інженерних військах. Починав службу у військах спеціального призначення в 1998 році, закінчив Військовий інженерний інститут при Подільському аграрно-технічному…
Попри те, що Олександр значно молодший від деяких побратимів, з якими проходить службу в штурмовому підрозділі окремої бригади імені князя Романа Великого, через особисті морально-ділові якості, надзвичайне почуття гумору, а також здатність легко налагоджувати контакт, він вже давно завоював довіру колективу. А командування оцінило це — Олександр обійняв посаду головного сержанта роти…
Приміряти український військовий однострій хлопець мріяв ще з часів навчання в медичному коледжі. Але бабця, яка самостійно ростила онука, постійно відмовляла його.
Здобувши освіту фельдшера, Олександр деякий час працював у реанімації одного з медичних закладів Вінниці, а згодом все ж таки вирішив здійснити свою мрію — одягти піксель. У лавах Князівських воїнів він служить вже майже 4 роки.
Торік, в ніч на 24 лютого, Олександр перебував на посту на полігоні, де бригада завершувала злагодження. Тому про те, що росія пішла великою війною на Україну, він дізнався одним з перших.
— Я тоді забіг в намет і голосно повідомив, що російські війська наступають по всьому фронту. Мене вразила реакція побратимів: жодної паніки, жодної затримки — бригада зібралася, за лічені години полігон спорожнів. Усі давно розуміли, що країна-агресор рано чи пізно розпочне велике вторгнення, і тому морально були готові до такого…
На той момент хлопець служив у комендантському взводі. Згодом, зрозумівши, що хоче більшого, пройшов навчання на штурмовика та перевівся ближче до «нуля». Нове життя розпочалося якраз зі настанням нового 2023 року — 1 січня надійшли документи на призначення Олександра.
— Не той характер у мене, щоб сидіти і спостерігати, як хлопці воюють, а ти в цей час несеш чергування. Це не для мене: краще постріляти, позагравати з долею, — усміхається військовослужбовець.
А вже за кілька днів після призначення на нову посаду почалися бойові будні у складі штурмового підрозділу. Боєць ділиться, що відчуваєш себе ніяково, коли йдеш у бій, лише на початку, потім страх минає — лишається лише робота, яку потрібно зробити…
…Олександр був поранений. Це сталося під час чергової «зачистки» села, що неподалік Куп’янська.
— Ми мали зайти і вибити з позиції москалів. Я тоді йшов у голові, оскільки виконував обов’язки командира взводу. Але почався потужний обстріл — росіяни гатили з арти, з танчиків. Мені тоді не пощастило — спіймав кілька осколків. Лікувався пів року — лікарі зробили мені пластику вуха, змінили кришталик у правому оці, робили операцію на зіниці, потім були ускладнення із сітківкою. Зараз бачу правим оком на 40 відсотків, але це не заважає мені воювати, — ділиться штурмовик.
Напередодні нашої зустрічі Олександр з побратимами повернувся з чергового бойового виходу. Цього разу вони штурмували ворожу позицію, де, за інформацією, перебувало десять окупантів. Штурмову групу вів наш герой…
— Уже по ходу з’ясувалося, що росіян там було близько двадцяти, — розповідає воїн. — Але попри такий неприємний «сюрприз», вихід був вдалим — бій тривав близько 10 годин, хлопці були виснажені, але позицію зачистили.
У той день, в якийсь момент, Олександр опинився на межі життя і смерті — поблизу нього розірвалася чи то граната, чи то міна. Удар був такої сили, що пошкодив кевларовий шолом.
— Я хлопців тоді лише попросив подивитися, чи ціла шкіра і кістка черепа — на струс чи забій вирішив уваги не звертати. Якби ситуація була серйозна, «відкотився» б в тил. Бо в мене є на кого покластися: під час підготовки до штурму ми обов’язково обговорюємо, хто зможе замінити командира, якщо…
Нещодавно, після навчання в Данії, Олександр був призначений на нинішню посаду — головним сержантом роти.
Як керівник, після кожного бойового виходу він обговорює хід бою та його результати.
— Кожен раз, коли ти виходиш на «зачистку», переживаєш з приводу того, що, можливо, не володієш інформацією в повному обсязі. Завжди є сумніви, адже ти відповідаєш за життя кожного підлеглого. І вже після повернення ми обов’язково проводимо «роботу над помилками»: обговорюємо, що зробили правильно, а в якому випадку можна було зробити інакше. Це, по-перше, допомагає зорієнтуватися в непередбачуваній ситуації в майбутньому, а по-друге, є таким собі тімбілдінгом…
Велику увагу Олександр приділяє і своїй посаді. Вважає, що головний сержант — це така собі ланка між командиром підрозділу та особовим складом.
— Ти маєш навчити хлопців усього, що вмієш сам. Окрім того, повинен бачити, чути і відчувати своїх людей. Я звертаю увагу на настрій хлопців, аби з’ясовувати, чи немає в них сімейних проблем. Намагаюся зробити так, щоб в голові у бійця не було зайвих думок, які б заважали виконувати завдання. Інакше він не те що не воїн, в бою він — баласт для побратимів… Я зміг завоювати довіру, тому можу сказати: хлопці, оці зайві думки залиште тут. Поміркуєте, коли повернетеся. Якщо ви не можете зараз виконувати свою роботу, просто підійдіть, скажіть про це. Ми вирішимо питання разом…
Як і кожен українець, Олександр теж втомився від війни, але він не чекає на перемогу, він її здобуває. І завершувати кар’єру військового, після того, як звільнимо українські землі, не планує.
— Можливо, в майбутньому я захочу отримати офіцерські погони та будувати новітнє українське військо за стандартами НАТО… Я маю про що розповісти майбутнім поколінням, є чим поділитися, — усміхається князівський воїн.
Фото автора
У Києві відбулась урочиста передача Силам оборони України автомобільної техніки та обладнання для розмінування.
У російському інформпросторі з’являється все більше повідомлень про злочини військових армії рф проти цивільного населення у курській області. Це дискредитує кремлівську пропаганду, яка намагається звинуватити українських військовослужбовців у жорстокому поводженні з жителями регіону.
Бійці 51 батальйону 63 механізованої бригади змогли зупинити ворожу танкову атаку молитвою та кулеметом.
Протиповітряна оборона Сухопутних військ за минулий тиждень знищила 177 засобів повітряної розвідки та нападу противника.
Пілоти підрозділу «Крила» 95 десантно-штурмової Поліської бригади ДШВ ЗСУ видовищно вразили російський бронеавтомобіль «тігр».
Морпіхи з 36 бригади показали відео, як вони знищують росіян на Курщині. Ворожа піхота висадилась із БМП біля посадки.
Захищаємо світ
Все своє життя присвятив службі в інженерних військах. Починав службу у військах спеціального призначення в 1998 році, закінчив Військовий інженерний інститут при Подільському аграрно-технічному…