У Запоріжжі суд виніс вирок місцевому жителю, який адміністрував кілька телеграм-каналів. Чоловік публікував дані про пересування військових та правоохоронців і тим самим перешкоджав…
Командиру батареї одного з артилерійських підрозділів Закарпатської бригади капітану Ростиславу на псевдо «Квадрат» зі своїми побратимами є чим похвалитися. За час широкомасштабного вторгнення вони неодноразово доводили свій професіоналізм та здобували вогневу перевагу над ворогом. А відтак на рахунку українських гармашів чимало знищеної живої сили противника, складів з боєприпасами й техніки окупантів. У чому ж полягає робота командира батареї та секрет успіху українських гармашів?
— В артилерії важливу роль відіграє математична підготовка, нам є що рахувати. А ще неабияке значення має час, бо чим швидше командир батареї все вирахує, тим хуткіше і якісніше буде виконано бойове завдання. Не на останньому місці, звісно, і підтримка морального духу підлеглих,— пояснює «Квадрат».
Особовий склад у батареї Ростислава різний за віком, але з кожним йому вдається знайти точки перетину. А все тому, що за цей час офіцер встиг здобути безперечний авторитет серед підлеглих. Побратими поважають свого командира за його кредо: техніка не головне — головне люди. Неодноразово завдяки своєчасному ухваленню ним непростих рішень підрозділ виходив з-під обстрілів без втрат.
— Як на мене, вік на війні не має значення, головне — досвід того, хто віддає команди і накази. По закінченню у 2020 році Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного я одразу потрапив до цієї бригади на посаду командира батареї і з перших днів намагався не просто керувати, а братись за усю роботу разом з підлеглими, — пригадує Ростислав.
24 лютого 2022 року «Квадрат» застав на станції розвантаження у Дніпрі, а вже наступного дня його підрозділ був у Запоріжжі.
— Наш перший справжній бойовий досвід почався з Нестерянки — там були відверті бої й зустрічі з танковими колонами противника. Емоції зашкалювали. Потім було Гуляй Поле, де ми також брали дуже активну участь. Нам ледве встигали підвозити боєприпаси. Особливо ефективно працювали в контрбатарейній боротьбі. Бувало, противник виходить на нашу піхоту, ми швидко визначали де він і одразу «накривали». До речі, тоді у нас ще не було аеророзвідників, які б давали зображення, але попри те працювали влучно. Це був успіх, особливо враховуючи, що артустановки старші за мене, — говорить офіцер.
Пригадує Ростислав і бої на Херсонщині та Донеччині.
— Ворог там був більш осілий, не було якихось наступальних дій, бо окупанти впевнено готувалися до відступу. Тобто навіть не огризалися, а тупо потерпали. А ось на Донеччині «вагнерівці» запроваджували тактику «нічних вилазок»: виходив взвод до 30 людей і прямував на позицію до нас, де знаходилося всього 4-5 людей. Вчасною роботою артилерії ми припиняли ці «неподобства» й намагалися всіх «погасити».
Найважчим періодом для підрозділу Ростислава був березень-квітень 2022-го. Як пояснює командир батареї, тоді не було осілого пункту управління, люди не були обізнані на місцевості, не до кінця панували над обстановкою.
— Тоді ми втратили 2 машини. На щастя, обійшлося без «двохсотих», бо встигали проводити вчасну евакуацію. Ворог відверто ненавидів нас й намагався знищити за будь-яку ціну. Далі пішло легше — відбулося злагодження, ми вже чудово орієнтувалися на місцевості, з’явилися толкові командири взводів, сержанти і, напевно, найголовніше — відділення аеророзвідки, яке дає нам безперервну картинку протягом дня. А відтак, практично завжди маємо влучні попадання та зв’язок між батальйонами, де також є аеророзвідники, — пояснює «Квадрат».
За словами командира, те, що збільшилася можливість у плані зв’язку, дозволяє йому контролювати роботу підлеглих, навіть якщо між гарматами відстань сягатиме 15 кілометрів, що також дає свої позитивні результати.
Змінилась і робота з особовим складом. «Квадрат» запевняє, що впевнений у кожному підлеглому, бо бачить їх мотивацію і жагу якнайшвидше вибити ворога з рідної землі.
— Бути командиром — неймовірна відповідальність, бо на тебе постійно розраховують і чекають мудрих рішень, від яких за часту залежить життя. Але саме ця відповідальність і надає мені сил та не дозволяє опускати рук, — каже Ростислав.
Ще однією мотивацією для молодого командира є його родина. Він мріє про те, що після перемоги обов’язково обійме кохану дружину і візьме на руки маленького сина. Хоч трохи побуде з ними і повернеться до війська, щоб і далі нарощувати могутність і бойовий потенціал української армії. А поки ж «Квадрат» разом з побратимами продовжує влучно та систематично працювати, викидаючи покидьків з рідної землі.
Фото автора
