10 жовтня 2025 року Новозаводський районний суд міста Чернігова виніс вирок у кримінальній справі, за яким жителька Вінницької області визнана винною у перешкоджанні законній…
55 років тому, 5 листопада 1968 року, акт самоспалення на знак протесту проти вторгнення військ срср до Чехословаччини та колоніальної залежності й русифікації України вчинив політв’язень Василь Макух. Цей публічний акт самопожертви чи не вперше відкрито засвідчив подібність становища Української РСР у складі керованого з москви радянського союзу та окупованої радянськими військами Чехословаччини. Пам’ять про цей вчинок громадянської мужності набула особливого значення після початку російської агресії проти незалежної України 2014 року й надто — на тлі широкомасштабного вторгнення російських військ 24 лютого 2022 року.
Василь Макух усвідомлював залежне становище Української РСР у складі радянського союзу значно краще за переважну більшість громадян срср. Він народився 14 листопада 1927 року в селі Карів на Львівщині, де під впливом національно-патріотичного середовища сформувався його світогляд. Головним прагненням Василя Макуха стало відновлення незалежної української держави, втраченої за підсумками Перших визвольних змагань. 1944 року воно привело його до лав УПА, у складі якої юнак воював до 1946 року, коли його захопили в полон енкаведисти.
Засудженого до 10 років сибірських таборів Василя Макуха 1955 року звільнили й відправили на спецпоселення. Там він зустрів свою майбутню дружину — таку само жертву радянської репресивної системи Лідію Запару, покарану лише за те, що ще дитиною нацистські окупанти вивезли її на примусові роботи до Німеччини. Разом подружжя повернулось в Україну, де мешкало в Дніпропетровську, оскільки повертатись на рідну Львівщину Василеві Макуху було заборонено.
Вторгнення радянських військ до Чехословаччини боляче відгукнулось у свідомості українського патріота, який ненавидів тоталітарний комуністичний режим срср, прагнув відновлення української незалежності та з розумінням поставився до прагнення чехів і словаків провести у їхній країні лібералізацію державного управління та громадського життя. Придушення Празької весни радянськими танками стало для Василя Макуха болючим ударом, проігнорувати який він не зміг.
Акт самоспалення Василя Макуха відрізнявся від знаменитої «демонстрації сімох» 25 серпня 1968 року на красній площі в москві не лише радикальністю вчинку протестної самопожертви, а й виразною українською національно-патріотичною антиколоніальною спрямованістю. Дисиденти у столиці срср протестували проти вторгнення в Чехословаччину, комуністичного авторитаризму та порушення прав людини. Василь Макух, крім усього переліченого, виступив також проти радянського режиму, який він сприймав як окупацію України. Про це свідчили гасла, які Макух встиг вигукнути, коли палаючим смолоскипом рухався по київському Хрещатику: «Геть окупантів! Хай живе вільна Україна!».
Вчинок Василя Макуха, який намагалась приховати радянська влада, не лишився непоміченим в Україні та світі. Інформацію про нього поширювали таємно в срср та відкрито в західних засобах масової інформації, засвідчуючи те, що українці сприймають радянський режим як чужу, накинуту ззовні й насаджену силою владу і прагнуть відновити незалежну українську державу.
Сучасна агресія росії проти України спонукають вкотре згадати самоспалення Василя Макуха й оцінити його вчинок у сучасному історичному контексті. Акт самопожертви патріота засвідчив і сигналізував світові, що громадяни Української РСР і громадяни Чехословаччини перебувають в однаковому становищі чужоземної окупації, вони потребують відновлення своїх прав на суверенну державу й потребують міжнародної уваги та підтримки.
2022 року російська федерація спробувала вчинити з Україною так само, як срср із Чехословаччиною 1968 року. Вище військово-політичне керівництво і значною мірою громадяни держави-агресорки вважають, що мають право збройною силою нав’язувати іншим країнам свою волю аналогічно до того, як це колись робив радянський союз. Однак українці та міжнародна спільнота переконливо засвідчили, що попередні пів століття не минули даремно — світ змінився на краще і готовий допомагати чинити опір агресору. У цих змінах є також важливий внесок Василя Макуха — українського патріота, борця за незалежність України.
