Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Під такою назвою в Музеї окупації Києва діє виставка, присвячена пам’яті українського перекладача, педагога, лейтенанта 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних Сил України, учасника російсько-української війни Дениса Антіпова. На виставці побував кореспондент АрміяInform.
— Ідея організувати таку виставку виникла за дуже простих причин, — розповів директор музею Віталій Штефан. — Оскільки рішенням Київської міської влади вулицю Славгородську, на якій знаходиться музей, в жовтні минулого року перейменовано на честь Дениса Антіпова. Нас вразило коротке, але яскраве та насичене життя патріота і воїна. Тому ми вирішили влаштувати таку виставку, аби кияни, зокрема мешканці нашого Дарницького району, більше дізналися про цю дивовижну людину, яка поклала життя заради цілісності і незалежності нашої Батьківщини. Тож, крім вшанування пам’яті Дениса Антіпова, ця виставка має й пізнавальний характер.
Куратором експозиції виступила старший науковий співробітник музею Ксенія Стрільник, серед організаторів — Фундація імені Дениса Антіпова, заснована батьками воїна, Департамент культури КМДА, а також друг, однодумець та соратник Дениса громадський активіст Олег Слабоспицький.
— Перша зала виставки присвячена дитячим та юнацьким рокам Дениса, — повідала Ксенія Стрільник. — Хлопчик народився 30 червня 1989 року у Івано-Франківську, а в 90-х роках родина переїхала до Києва і Денис спочатку навчався в 11-й загальноосвітній школі, а потім в столичній 136-й гімназії. Гімназію він закінчив із золотою медаллю.
Батьки передали для виставки похвальні листи, грамоти, дипломи сина. За словами його матері пані Марії, перша вчителька Дениса розповідала, що всі з класу вилітали, як тільки лунав дзвоник. А Денис був настільки спокійним, що йшов останнім. Він був дуже дисциплінованим і ніколи нікого не принижував. Повага до гідності у нього була з дитинства.
Навчаючись в дев’ятому класі, юнак сказав батькам, що хоче вступати до Київського університету, на східні мови. Ще гімназистом Денис брав активну участь у громадсько-політичному житті України, громадських акціях на захист української мови та національної пам’яті.
Спілкування з людьми, які пройшли заслання, підпілля, УПА, виховали його свідомим громадянином і патріотом. Навчання в Київському національному університеті лише підсилили його жагу до знання правдивої історії України та визвольних змагань.
— Денис навчався на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Навчально-наукового інституту філології, — продовжила розповідь Ксенія Стрільник. — Він проходив навчання та мовне стажування у Південній Кореї — у 2008 році в Сеульському національному університеті та в 2011 році в Університеті іноземних мов Ханґук.
Науковий співробітник повідомила цікавий факт. Під час перебування в Південній Кореї Антіпов навіть знявся в епізодичних ролях фільму корейських кінематографістів про події Другої світової війни. В одній локації він грав німця, а в іншій — червоноармійця.
Денис Антіпов мав активну громадянську й життєву позицію, постійно вчився та розвивався, розпочав власну ветеранську справу та викладав корейську мову у Київському національному університеті. Його друг Олег Слабоспицький згадує Дениса як світлу людину з високим рівнем людяності, неймовірною енергією та цікавими ідеями. Вони познайомилися на Покрову, 14 жовтня 2006 року, коли разом брали участь в щорічному марші УПА. Цікавим було те, що хлопці, яких об’єднувало багато чого спільного, народились у один день та в один рік.
— Денис завжди знаходив час і сили на відстоювання українських цінностей, — пригадує Олег. — Він надихав своїми справами інших, розумів важливість та докладав зусиль до захисту та розвитку держави, збереження мови й культури. Крім викладацької роботи, Денис працював у сервісному департаменті компанії Samsung. Як перекладач брав участь у різних державних заходах за участю представників Кабінету Міністрів України, Посольства Республіки Корея в Україні та корейських компаній. Зокрема брав участь у запуску швидкісних потягів Hyundai класу «Інтерсіті+», працюючи перекладачем для корейських інженерів.
— Він був активним учасником Мовного майдану, — зазначила Ксенія Стрільник. — Протестував проти русифікації та надання російській мові статусу регіональної. Під час протестних акцій виготовив символічний «Словомет», який мав «стріляти» жовто-синіми олівцями.
На громадські акції ходив з двома власноруч зробленими прапорами — синьо-жовтим стягом з написом «Слава Україні — Героям Слава!» та червоно-чорним прапором з написом «Слава нації — Смерть ворогам!». Як розповідав нам батько Дениса пан Геннадій, прапори для нього мали дуже велике значення.
Звичайно, події Революції Гідності Антіпов не міг оминути і став активним учасником Євромайдану. Всі бачили кадри прапора Євросоюзу на монументі Незалежності, який був у кадрі багатьох телеканалів. Його, як виявилось, самотужки зробив саме Денис Антіпов: купив синю матерію, вирізав трафарет зірок і пофарбував їх жовтим кольором на синьому полотні.
— Коли почалось захоплення Криму, хлопець пішов до військкомату, але там сказали, що у перекладачах з корейської та англійської потреби немає, — продовжила розповідь співробітник музею. — Тому Денис у грудні 2014-го пройшов навчання на курсах аеророзвідки в Товаристві сприяння обороні України і отримав посвідчення оператора БПЛА. І вже після цього з друзями почав тренуватись у Нових Петрівцях на волонтерському полігоні.
Зрештою, в лютому 2015-го Денис пішов добровольцем у 5-ту батальйонно-тактичну групу 81-ї окремої аеромобільної бригади. Його двоюрідні дідусі воювали в Українській Повстанській Армії і їхніми псевдо були «Дуб» і «Листок». Тому, продовжуючи родинну традицію, Денис обрав собі позивний «Бук».
З червня 2015-го по квітень 2016-го Антіпов перебував на фронті, виконуючи бойові завдання в Донецькій та Луганській областях. Здійснював аеророзвідку переміщення та позицій ворога біля Донецького аеропорту, на Світлодарській дузі, під Попасною, в Авдіївській промзоні та інших місцях. Отримав посаду командира взводу аеророзвідки.
У серпні 2015 року поблизу Миколаївки на Донеччині Денис зробив фото, яке стало одним із символів боротьби України за Незалежність проти російських окупантів. На ньому Денис з трьома побратимами відтворили відоме історичне фото часів Другої світової війни, коли морські піхотинці США у лютому 1945 року підняли американський прапор над японським островом Іо Дзіма. Наперед зазначимо, що Денису вдалось відвідати Меморіал Корпусу морської піхоти США та могилу українця Майкла Стренка — одного з тих, хто підіймав прапор на Іо Дзімі.
— У травні 2016 року термін служби Дениса закінчився і він вирішив повернутися до викладацької діяльності, — говорить Ксенія Стрільник. — Його дуже чекали студенти в університеті. Але, як казав сам Денис, військовий рюкзак розбирати ще рано.
На виставці в музеї багато фото, з яких нам усміхається Денис. Навіть, якщо долонею приховати усмішку, залишаються усміхненими очі. Щирі, світлі та лагідні. Навіть трохи дитячі. Дивишся на фото і розумієш, що Денис дуже поспішав жити, наче відчував, що йому відміряно небагато.
Ось він у колоні учасників АТО на військовому параді, ось демонструє результати розпочатого ветеранського бізнесу. На іншому фото — він ініціатор волонтерського проєкту «Народний рухливий протез», а ще на іншому — грає на фортепіано. За словами Олега Слабоспицького, Денис займався всім і одразу: і історією, і музичними інструментами, навчався на курсах Київської Школи Економіки, їздив на курси до США, на стажування…
А потім прийшов страшний лютий 2022-го. І знадобився той нерозібраний фронтовий рюкзак. За один день Антіпов встиг «законсервувати» бізнес, а 25 числа з військкомату його одразу направили у 95-ту окрему десантно-штурмову бригаду.
9 березня він дістав контузію та численні травми під час артилерійського обстрілу неподалік Ізюма на Харківщині. Як писав сам Денис — це був його «другий день народження».
Після лікування у госпіталі Денис одразу повернувся на передову в перших числах травня. А 11 травня близько 10 години офіцер управління десантно-штурмового батальйону 95-ї окремої десантно-штурмової бригади лейтенант Денис Антіпов героїчно загинув, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України під час оборонного бою поблизу села Довгеньке. Під бронежилетом Дениса побратими знайшли два прапори — синьо-жовтий і червоно-чорний. За день до смерті Денис зробив і своє останнє фото села Довгеньке з дрона… Воно теж є серед інших світлин на виставці.
29 липня 2022 року Указом Президента України лейтенанта Дениса Антіпова нагороджено Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
— Назву виставці пам’яті Антіпова дав штучний інтелект, — сказала на завершення розмови Ксенія Стрільник. — Ми з батьками завантажили слова, які б характеризували Дениса, і отримали: “«Прапори його усмішок, сліз та перемог».
Фото автора і з музейної виставки.
