Так минулого тижня Президент України Володимир Зеленський пояснив призначення генерал-майора Євгенія Хмари тимчасовим виконувачем обов’язків міністра оборони. Євгеній Хмара —…
Сьогодні, третього листопада, українська армія відзначає День ракетних військ та артилерії. Одним із їхніх представників, які боронять нині нашу державу, є старший сержант на позивний «Лісник», командир бойової машини — ракетної системи залпового вогню БМ-21 «Град».
Чоловік родом з Донеччини, із села, що в Мар’їнському районі. До початку російського вторгнення працював у міліції та жив у Донецьку. Після окупації міста у 2014 році переїхав до Маріуполя, де продовжував виконувати завдання відповідної специфіки: ніс службу на блокпостах, виявляв ворожі елементи в Дебальцевому та Авдіївці. Після завершення служби в правоохоронних органах у 2016 році долучився до лав ЗСУ.
Обставини привели «Лісника» в підрозділ реактивної артилерії, що в подальшому визначило його бойовий шлях артилериста. Протягом трьох років він разом з побратимами «палив землю» під ногами окупантів, зі свого «Граду» підрозділ «Лісника» робив рашистам «каміння з неба», як вони завжди хотіли. А коли завершився термін його першого контракту у 2019 році, чоловік разом з родиною переїхав в Одесу. Та на цьому його служба не завершилась. «Лісник» підписав новий контракт і продовжив службу в 35-й окремій бригаді морської піхоти.
Під час широкомасштабного вторгнення спочатку він виконував бойові завдання на південному напрямку, а саме: обороняв узбережжя Одещини, витісняв окупанта з Миколаївщини та визволяв правобережжя Херсонщини.
Але, мабуть, найцікавіший момент у його послужному списку — це ураження ворожого корабля. Доти в історії не було зафіксовано випадку, коли з реактивної системи залпового вогню вдалось влучити в рухоме судно, але високий професіоналізм розрахунку та дрібка удачі дозволила принаймні пошкодити ворожий плавзасіб.
У результаті операції вдалось заманити вороже «корито» в зону ураження бойових машин морпіхів, де вони і вполювали свою здобич.
— Це було 7 березня 2022 року. Ніч, видимість нульова, навелись по координатах, що нам повідомив старший офіцер батареї, і почали працювати. Побачили, як щось горить на воді. Виходить, що відпрацювали вдало. Враження були неймовірні, аж азарт прокинувся. Ми це змогли! — усміхаючись пригадує «Лісник».
Отже, факт залишається фактом: українська артилерія здатна влучно вказувати напрямок руху російським воєнним кораблям.
Про війну чоловік розповідає невимушено — просто і по-людськи, не дуже вдаючись в деталі.
— Якщо порівнювати з АТО та ООС, працювати нині важче. Ворог спритний. Іноді навіть не встигаємо згортатись, так з міномета шлють відповідь, — говорить захисник.
«Лісник» розповів, що ситуації бували різні, одного разу навіть потрапили в оточення на Миколаївщині, та з боєм вдалось вийти неушкодженими. Після звільнення Херсонщини морпіхи-артилеристи відбули на Донбас надсилати «подаруночки» загарбникам: спочатку Вугледарський напрямок, потім Мар’їнський, Авдіївський. Пізніше реактивники 35-ї бригади брали участь у звільненні населених пунктів вздовж річки Мокрі Яли та інших на Запорізькому напрямку.
«Лісник» каже, що йому сумно та боляче дивитись на свій рідний край у тому стані, до якого його довели окупанти, адже все його життя та всі спогади перетворились на пил. Окупанти знищили будинки його рідних, а молодший брат загинув від обстрілів.
Мар’їнка стерта з лиця землі — міста більше просто не існує. Але попри сум у чоловіка є жага помсти — знищити якомога більше окупантів, байдуже де та як. Тому «мир» на умовах росії йому не потрібен — тільки перемога.
Фото з особистого архіву героя
