Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Під час прямого включення в ефірі телемарафону «Єдині новини» український військовий аналітик полковник Петро Черник відповів на запитання журналістів щодо можливостей нових ударних дронів, які останнім часом використовують росіяни, і, зокрема, «Ланцетів» нової модифікації.
— Нагадаю, що стандартний артилерійський боєприпас 152-го калібру — це від 43 до 50 кілограмів, це доволі серйозно, тобто 50 кілограмів вибухівки це багато, — каже Петро Черник. — Але, скажімо, ручна протитанкова граната РПГ-43 зразка 43-го року може мати вибухівки до пів кілограма, і ці пів кілограма можуть серйозно пошкодити 36-тонний танк. Тобто 3-4 кілограми, які накладаються на оцей новий дрон, — це доволі відчутно. Це серйозно, і ми не можемо це проігнорувати. І, на превеликий жаль, у частині збирання, підкреслюю, не виготовлення, а саме складання — вони сягнули певних результатів. Ця зброя буде наростати в частині масовості застосування.
Водночас військовий експерт наводить ще один приклад.
— Над нами в цій війні висипалося близько 7 тисяч ракет різних класів, а якщо з тими «шахедами» разом узятими й з ракетами комплексів С-300, котрі переведені в режим «поверхня – поверхня», то вже більше як 10 тисяч, — говорить офіцер. — Нічого безпрецедентнішого з часів Другої світової війни, коли гітлерівці засипали Британію в 44-45-му році ракетами «Фау-1» та «Фау-2» — тоді 27 тисяч відповідної зброї застосували, не було, і ми втрималися, ми витримали. Більше того, як би важко нам не було, на деяких ділянках ми все ж атакуємо «другу армію світу», яка на цю хвилину — далеко вже не друга. Але ще раз підкреслюю: мотлоху в цій частині, що стосується дронів, вони зуміли поставити на конвеєр певну кількість виробництва. Не такого масованого, на мій погляд, як вони самі би того хотіли, але все ж таки є, і це означає, що противник здаватися не збирається. На мій погляд, видихати нам ще дуже й дуже рано.
The New Yorker розповів історії українок із СІЗО-1 у Ростові-на-Дону: військовослужбовиць ЗСУ обміняли, а цивільні лишаються в полоні — дехто понад сім років.
Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…