Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
На позиціях «агеесників» із самого ранку кипить робота. Десантники отримали чергові координати ворожої піхоти, яка намагалася лізти до наших позицій.
«Є ціль. Зараз відпрацюємо», — говорить командир підрозділу Олександр, поки його колега наводить станковий автоматичний гранатомет.
Олександр по рації уточнює координати: «Давай!». Гучний постріл розриває вранішню тишу, до цього лише час від часу доносилися звуки далеких пострілів автоматів.
«Майже, трохи лівіше, зараз координату дам, — лунає з рації уточнення, куди треба зробити постріл. — Є!! Молодці! Давайте ще туди ж!».
Далі йде черга пострілів. По рації дають нові координати. Нарешті на позиції вже майже зовсім розвиднилося.
«Згортайтеся! Гарно відпрацювали, — говорить Олександр. — Трохи піхоту ворога поганяли. Для когось цей ранок став останнім. А нічого було лізти до нас».
Бійці швидко замасковують зброю, інші заряджають патронами «улітку» до АГС, щоб зброя була напоготові.
«У нас на позиції не відпочинеш, — сміється командир. — Тож, маємо за секунди бути вже біля зброї та відпрацювати по цілях, щоб окупант навіть не сіпався».
Коли все було готове, бійці дістають маленьку портативну газову плитку для походів, щоб зварити вранішню каву. Чим ближче до «нуля», тим міцнішу та солодшу каву варять хлопці.
«Вона тут дуже смачна! Але буде смачніше, коли будемо святкувати Перемогу! Ми обов’язково її здобудемо!» — впевнені десантники.
Джерело: Командування ДШВ ЗС України.
