Регулярні відверті особисті розмови з військовими допомагають підтримувати їх, з’ясовувати та вирішувати їхні проблеми та запобігати випадкам самовільного залишення частини. Саме тому в 40-й…
Нещодавно міністр оборони рф шойгу запропонував путіну програму розвитку збройних сил російської федерації на 2025–2027 роки у контексті російсько-української війни. Головний акцент у ній робиться на те, що війна буде виснажливою і треба розгортати ще декілька загальновійськових армій, особливо акцентували на розвитку спроможностей артилерії. Про це в ексклюзивному коментарі кореспонденту АрміяInform розповів військовий експерт Петро Черник.
— Війна сьогодні на 95% залишається війною артилерії. Втрати російської федерації в артилерії просто безпрецедентні, адже на сьогодні винищено понад 7000 одиниць. Тільки з травня по вересень цього року Сили оборони знищили понад 3600 артилерійських установок. Якщо скласти разом і поділити на 72, а саме такою є штатна артилерійська бригада, то вийде понад 50 бригад. У сукупному вираженні вже добігає практично до сотні й це щось безпрецедентне і неймовірне, — зауважив експерт.
Проте виникає закономірне питання, а чи російська федерація спроможна забезпечити якісною зброєю та розгортання, наприклад, додаткових артилерійських бригад у майбутньому?
— Якщо ми говоримо про якість, тобто це умовно про такі установки, як
2С19 «МСТА-С», чи найсучаснішу їхню 2С35 «Конфедерація», чи таку установку як 2С34 «Хоста». Крім того, на фронті уже засвітили найсучасніше, що може тільки бути — це 2С40 «Флокс» — дуже унікальну гаубицю, котра може здійснювати постріл і по навісній, і по напівпрямій і прямій траєкторії. Чи, скажімо, такі унікальні машини, як 2С23 «Нона-СВК», — розповів Петро Черник.
Водночас експерт стверджує, що нічого нового та подібного вони будувати не зможуть.
— У росіян ще за часів радянського союзу були величезні проблеми з якістю виплавки сталі, а найголовніше у тому, що стосується будівництва якісної ствольної артилерії — це висвердлювання стволів. У них залишилося якихось 6-8 верстатів. Підкреслюю, не заводів, а саме верстатів, які можуть це все робити, — акцентував експерт.
За словами Петра Черника, потенціал відновлення артилерійських установок у росіян доволі високий. На складах нині знаходиться понад 10 тисяч найрізноманітніших артсистем. Включно з такими, як Д-1, Д-44 калібру 85 мм, а якщо треба, то і дійдуть до таких установок, як СУ-100, а це наймасовіша установка часів Другої світової війни з тою самою гарматою, якою свого часу комплектувалися танки Т-54, Т-55. Ця гармата може завдавати ударів до 15 км. От у такому режимі вони можуть і будуть розгортати свій потенціал. Нічого іншого і кращого вони зробити не зможуть.
— Дуже багато ще виникає запитань щодо санкцій, а чи вони працюють, і чи вони дають якийсь результат? Певний коефіцієнт успіху від санкцій є, але разом з тим, особливо, що стосується у частині будівництва високоточних якісних ракет, таких, як 3М14-«Калібр», Х-101, Х-47М2 «Кинджал», і ракети ближнього та середнього радіуса дії Х-31, Х-35, Х-59 з дальністю завдання ударів від 110 до 300 кілометрів, то вони зуміли побудувати цей процес і можуть обходити санкції. Чому можуть обійти? Світ глибоко капіталістичний, часом капіталізм керується тільки однією філософією — це приріст прибутку, у світі, як правило, через «фірми-прокладки», починаючи умовно від Киргизстану, закінчуючи десь у Болівії чи в Мексиці. Ці ланцюжки можуть бути дуже довгими, навіть можна закуповувати відповідну мікроелектроніку і напівпровідники у таких гігантів, як «INTEL», «DELL» тощо. На жаль, у світі знайдеться безліч компаній, котрі за хороші гроші будуть це все продавати, — підкреслив експерт.
Петро Черник зазначив, що у загальному підсумку росіяни не мають потенціалу для відновлення того воєнно-промислового комплексу і тієї потужності, які вони мали на початку війни.
— Наведу ще один приклад — лінійки виробництва танків Т-72 деградували ще в 1998 році і відновити вони її не зможуть. Єдиний танк, який у невеликій кількості 20-25 одиниць вони будуть будувати, це Т-90. Теж саме стосується авіації: наймолодший ТУ-95 — 1994 року, ТУ-22М3 також 1994-го, Міг-31К — лінійка зупинилася на початку дев’яностих років, — розповів експерт.
Підсумовуючи, він додав, що російська недоімперія не збирається відмовлятися від війни в Україні. І що далі, тим більше підвищуватиме ставки. Однак ми точно зараз можемо констатувати, що стратегічний неядерний потенціал рф переживає свою ревізію, тож рано чи пізно буде зведений до нуля. Водночас це процеси, котрі займають не один чи два місяці, а кілька років, а навіть може добру десятирічку…
