Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Робочий день військового кухаря у військовій лікувальній установі розпочинається, як звичайно, о п’ятій ранку. Бо о пів на восьму сніданок для всього особового складу вже має бути готовий, а все потрібне — доставлене до місця видачі. Затим безперервний процес підготовки, чищення інгредієнтів для страв тощо. І коли вже значна частина особового складу після вечері має можливість відпочити, робочий день кухарів ще триває, адже треба підготувати продукти для сніданку на наступний день.
Проте є речі, які відрізняють військового кухаря від його колеги, скажімо, з місцевої ресторації… Річ у тому, що військовий кухар, окрім любові до своєї професії, має мати й не абияку сміливість, щоб готувати їжу в передових підрозділах. Чому? Про це краще розкажуть хлопці, які нині звільняють Україну від рашистського нашестя.
— Дорога до нашого КСП прострілювалася ворогом уже кілька днів, і ми сиділи на залишках тушкованки й галет, — пригадав воїн колишнього зведеного загону «Зеніт». — Само собою і настрій, і бойовий дух, самі знаєте який… Як раптом до нас на позицію біжить завантажений всілякими мішками та термосами «Бот» — наш кухар. По ньому відразу почали «працювати» рашисти. Але, незважаючи ні на що, він приніс нам і обід, і запас їжі. А потім, трішки віддихавшись, побіг так само під щільним вогнем ворога назад. Бо, мовляв, у нього ще інші підрозділи не нагодовані. Героїчна людина! Ми в окопах, у схронах, а він по відкритій дорозі нам їжу несе!
— Нашу польову кухню рашисти за місяць ущент розбивали обстрілами чотири рази, — пригадує інший боєць. — На місці, де стояли варильні котли, були лише вирви. Розбивали все, навіть склади з продовольством. Та наш кухар завжди приносив нам гарячу вечерю. Як він це робив? Коли? Де? Як? Ми досі не знаємо. Але поки ми ховались в укриттях, він готував нам їжу. Особисто для мене — це подвиг.
— У лютому 2015 року я опинився в оточенні поблизу міста Дебальцеве, — пригадує захисник України з позивним «Франек». — Ворог вів просто безперервний обстріл і цілодобово атакував. Кухню й місце приймання їжі було знищено ще в перші години початку штурму. Наш кухар дістав поранення, а його помічник — важку контузію. Та вони не залишили своєї ділянки роботи. Попри все й надалі готували гарячу їжу для хлопців, які тримали рубежі. І вийшли з оточення серед останніх! Честь таким воїнам!
Кухарі військових лікувальних закладів, крім звичайного приготування їжі, мають ще й додаткові «бонуси» в роботі. Адже вони мають готувати кілька видів меню, які можна вживати нашим воїнам з різними захворюваннями та пораненнями. А оскільки наш заклад розташований неподалік від лінії бойового зіткнення, то особливо перебирати продуктами не доводиться. Але вони можуть приготувати з того, що є, кілька видів різноманітних страв.
Зараз на фронті напружена ситуація. Постійні бойові зіткнення, атаки ворога тощо. Та наші військові кухарі не полишають своїх місць. Ми дякуємо всім їм і вітаємо з професійним святом — Міжнародним днем кухаря та кулінара!
Віктор Пантюшний
