Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Неспровокована кривава агресія рф проти України, яка розпочалася 2014 року, створила в українському суспільстві новий дуже потужний прошарок — волонтерів. Волонтери — це звичайні люди, що спрямовують та витрачають свій час, талант чи ресурси на надання допомоги нашим співвітчизникам, які зі зброєю в руках захищають Батьківщину або потерпають від дій окупантів. Робити добрі справи можуть діти, дорослі, компанії та навіть цілі країни. Кожна добра справа допомагає змінити суспільство, країну та світ на краще.
Нещодавно, спілкуючись із нашими військовими на передовій, ми дізналися про безкоштовну їдальню для військових, медиків і волонтерів. Будь-хто з цих категорій 24/7 може зупинитися біля неї та смачно поїсти або випити кави з домашньою випічкою за «спасибі». Про те, як з’явилася така важлива ініціатива та її про сьогодення й перспективи, читайте в ексклюзивному репортажі АрміяInform.
— Усе розпочалося зі звичайного волонтерства. 24 лютого я побачив у соціальних мережах, що для організації захисту громади потрібні піддони. У мене були, тож я і повіз. Трохи згодом у центрі зібралася наша «тероборона». З’ясувалося, що одній з військових частин необхідно завезти продукти. На своєму бусі закрив і це питання. Потім у своїй приватній майстерні за рік ми ушістьох зварили більш як 400 буржуйок для блокпостів і бліндажів. Весь цей час моя дружина та інші мешканці сільської об’єднаної територіальної громади шили «розгрузки», пекли пиріжки, а я розвозив усе це по підрозділах. У середньому за місяць тільки я розвозив до 60 тис. різноманітних пиріжків, та були й інші волонтери, — розпочинає розповідь голова родини, що створила й розбудовує їдальню «Шлях захисників», Олег Кравченко. — У серпні минулого року під час чергової поїздки на фронт я зупинився в одному з міст біля хлопців на паливозаправниках і, побачивши їхні стомлені обличчя й пересохлі губи, запропонував воду та пиріжки. Потім ще були різні ситуації, коли була потрібна наша допомога. У жовтні в мене з’явилася ідея, а з лютого вів розмови із сільськими старостами й волонтерами про необхідність відкриття на місці, через яке постійно йде шалений потік авто, невеличкого кафе. Ідея була в тому, щоб військові, медики або такі ж самі волонтери могли зупинитися та поїсти й відпочити, не витрачаючи захмарних сум за тарілку звичайного борщу.
Відкриття закладу, в якому разом з Олегом працюють дружина Тетяна та донька Ульяна, було вирішено зробити до роковин початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну — 24 лютого 2022 року. До цього часу на узбіччі дороги спланували майданчик та зробили невеличкий дерев’яний каркас, під яким Ульяна разом із мамою частували гостей чаєм та кавою з пиріжками.
— Спочатку доводилося умовляти тих, хто зупинився, випити чаю, поїсти пиріжків. Люди не вірили, що це все від щирого серця та неотруйне. Доводилося розламувати пиріжок та їсти разом з ними. Зараз змушуємо сідати їсти, бо всі дуже поспішають. Останній випадок був декілька діб тому. Кілька хлопців зупинилися й зайшли до нас, але коли почули, що все безкоштовно, намагалися поїхати. Довелося, як кажуть, включити «жінку-ґаздиню» та трохи насварити, щоб покидали цигарки й сіли за стіл. Ми ж для них це готуємо! — наголошує Тетяна. — Зараз у нас уже багато, як то кажуть, постійних відвідувачів. Ульяна навіть пам’ятає, хто скільки цукру в каву просить покласти. Частину наїдків ми готуємо тут самі, а частину, здебільшого це випічка та напівфабрикати, люди нашої громади — у своїх домівках. Наша основна команда складається із сімох осіб. Ми з родиною перебуваємо тут постійно. Також до нас на допомогу сюди періодично приїжджають інші волонтери.
Зараз їдальня вже нагадує невеличкий заїзний двір. Завдяки підтримці місцевої влади, а також керівників окремих підприємств і волонтерів вдалося побудувати кухню, комору та приміщення для приймання їжі. Нині триває процес побудови овочесховища, душової, пральні та кількох кімнат відпочинку.
— Цей процес дуже затягує. Хочеться створити всі необхідні умови, щоб краще допомагати нашим захисникам. Моя принципова позиція: щоб тут не було жодної бізнес-складової. Щоб отримати офіційний статус, улітку цього року ми створили громадську організацію «Шлях захисників», директоркою якої стала моя донька Ульяна, — каже Олег Кравченко. — Дізнаючись про таку ініціативу, військові, цивільні та приватні підприємства постійно везуть нам продукти. Так, наприклад, завдяки ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», з яким у нас уже налагоджені гарні взаємини, ми не маємо проблем із м’ясом та м’ясопродуктовими напівфабрикатами. Це дає змогу суттєво скоротити час та зменшує навантаження на родину під час приготування їжі. Місцеві забезпечують овочами та готовими стравами. Також майже щодня зупиняються автівки з різних куточків України, з яких нам щось вивантажують, щоб ми нагодували хлопців та дівчат.
За цей час у їдальні вже сформоване власне універсальне меню, для приготування якого тут завжди достатньо необхідних інгредієнтів.
— У нашому меню є дві універсальні страви, які ми готуємо щодня, це борщ та варена картопля. Також щодня готуємо якийсь суп. Періодично в нашому меню також є плов, решта страв ситуативні, — ділиться Тетяна. — Наприклад, хтось привіз болгарський перець. У нас у холодильнику завжди є фарш, а в коморі рис та капуста, тож ми готуємо фарширований перець і голубці. З цим нам допомагають активні місцеві з нашої громади. Ми веземо їм продукти й забираємо наступного дня готові страви або напівфабрикати. Іноді люди дзвонять та кажуть, що хочуть наліпити військовим вареників. Ми їдемо до них і забираємо те, що вони зробили. Завдяки цьому в нас іноді буває так званий фестиваль вареників, коли на столах стоять тільки вареники різних смаків.
Наша група також вирішила скуштувати страви цього чудового закладу й залишилася дуже задоволеною. Своїми враженнями поділився водій Сергій.
— Мені вже 60 років, тож за своє життя я куштував багато різних страв. Те, чим годують у цій їдальні, це справжня домашня українська кухня. А атмосфера гостинності, яку створили ці чудові люди, додає їй свого неперевершеного присмаку. З такими справжніми українцями, які вкладають свою душу для наближення нашої перемоги, у росіян немає жодних шансів. Щиро дякую всім, хто докладає зусиль для існування цього закладу, й низький вам уклін, — наголошує Сергій.
Залишаючи цей чудовий заклад, ми можемо впевнено сказати, як у відомій телепередачі: «АрміяInform рекомендує!».
Фото автора
