Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Старший офіцер на батареї самохідної артилерійської батареї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка старший лейтенант Олександр — кадровий офіцер. Хлопець, який виховувався та ріс у дитячому будинку та відповідно до чинного законодавства мав право взагалі не служити, у 2017 році за власним бажанням пішов на службу за контрактом, а навесні 2022 року вже закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
— Я виріс на Хмельниччині. До служби в армії встиг закінчити професійно-технічне училище, але за фахом не працював, — розпочинає розповідь хлопець. — Одного дня я проходив повз ТЦК та СП і побачив рекламу про службу за контрактом. Та реклама мене чимось зачепила, тож я вирішив зайти та поцікавитися цією пропозицією. Військком, до якого я тоді потрапив, без прикрас розповів про службу в армії, відчувалося, що він знає, про що говорить, і за його словами стоять не чутки, а професійність. Вже за кілька діб я підписав контракт та їхав з речами до навчального центру.
Після закінчення навчання хлопець потрапив до однієї з бригад ЗСУ, яка вже тривалий час виконувала завдання в районі проведення ООС. Приблизно за рік, коли бригаду виводили на відновлення, хлопцю, що непогано себе зарекомендував, запропонували спробувати вступити до військового вишу. Три з половиною роки навчання промайнули, як одна мить, настав новий 2022 рік, й Олександр разом з іншими хлопцями вже почав готуватися до випуску та подумки приміряти лейтенантські погони. Вони тоді навіть не могли собі уявити, наскільки це все буде по-іншому….
— 24 лютого 2022 року я разом з однокурсниками зустрів на одному з загальновійськових полігонів. Коли ми дізналися з новин, що розпочалося широкомасштабне вторгнення рф, то звернулися до начальника факультету з проханням зробити з нас артилерійські розрахунки та відправити на фронт, — наголошує офіцер. — За кілька годин розрахунки були сформовані, й хлопці з 3 курсу поїхали обороняти Київ за допомогою гаубиць Д-30, а нас ще залишили на полігоні. За два тижні ми достроково отримали дипломи та офіцерські погони й 5 березня вже були розподілені по бойових бригадах. Так я й опинився у бригаді, де спочатку командував реактивно-артилерійською батареєю, на озброєнні якої були чеські РСЗО RM-70 Vampire, на опанування яких нам вистачило всього два тижні
Спочатку підрозділ Олександра воював на Запорізькому напрямку, а згодом їх перекинули на Донеччину. Це саме його батарея допомагала росіянам чинити масові «самогубства» під час нескінченних спроб форсувати річку Сіверській Донець у районі населеного пункту Білогорівка.
— Бої за переправу в районі Білогорівки були навесні 2022 року. Одночасно я міг вести вогонь лише з однієї машини, бо інші в той час були на перезарядці. Фактично ми завдавали вогневого ураження, як кажуть 24/7. Ворог скупчувався в районі переправи, тож іноді з одного залпу ми спалювали цілу колону. Мені подобалося стріляти запалювальними снарядами, бо ефект від їх влучання був набагато більшим, ніж від звичайних осколочно-фугасних. Найбільше за один залп вдалося знищити близько 50 одиниць різноманітної техніки ворога. Скільки там було особового складу, я навіть не знаю, — акцентує артилерист. — Частина ворожої техніки також втопилася під час форсування річки. Коли спала вода, ми побачили, що на дні лежить чимало російської бронетехніки та автівок. Я думаю, що більша її частина й досі там.
Згодом реактивний дивізіон був переформований, тож хлопець повернувся до підрозділу ствольної артилерії, на озброєнні якого також була чеська зброя — 152-мм самохідна гаубиця «Дана». Тут він також вже встиг проявити свої командирські здібності, й одного разу гарматним вогнем було знищено одразу три ворожі міномети.
— В академії я вивчав радянські аналоги чеських «Вампірів» та «Дани». Як фахівець можу сказати, що вони виготовлені більш якісно, ніж радянські БМ-21 «Град» та 2С3 «Гвоздика». Також чехи намагалися покращити характеристики своєї техніки та модернізували її, а радянська техніка майже не змінювалася, — підкреслює військовий. — Наприклад, «Вампір» відрізняється від «Граду» більш потужним шасі та можливістю транспортувати на собі додатковий боєкомплект з гідравлічною системою заряджання. Зі свого боку «Дана» перевершує «Гвоздику» щодо мобільності й наявності автоматичної системи заряджання.
Після нашої Перемоги Олександр планує продовжити службу у ЗСУ, створити власну родину та мріє відвідати звільнений Крим і прогулятися набережною в чудовому місті Коктебель, де він колись проходив стажування.
Фото автора
