Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 20 грудня 2024 року Президент України присвоїв 65 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України почесне…
Старший офіцер на батареї самохідної артилерійської батареї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка старший лейтенант Олександр — кадровий офіцер. Хлопець, який виховувався та ріс у дитячому будинку та відповідно до чинного законодавства мав право взагалі не служити, у 2017 році за власним бажанням пішов на службу за контрактом, а навесні 2022 року вже закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
— Я виріс на Хмельниччині. До служби в армії встиг закінчити професійно-технічне училище, але за фахом не працював, — розпочинає розповідь хлопець. — Одного дня я проходив повз ТЦК та СП і побачив рекламу про службу за контрактом. Та реклама мене чимось зачепила, тож я вирішив зайти та поцікавитися цією пропозицією. Військком, до якого я тоді потрапив, без прикрас розповів про службу в армії, відчувалося, що він знає, про що говорить, і за його словами стоять не чутки, а професійність. Вже за кілька діб я підписав контракт та їхав з речами до навчального центру.
Після закінчення навчання хлопець потрапив до однієї з бригад ЗСУ, яка вже тривалий час виконувала завдання в районі проведення ООС. Приблизно за рік, коли бригаду виводили на відновлення, хлопцю, що непогано себе зарекомендував, запропонували спробувати вступити до військового вишу. Три з половиною роки навчання промайнули, як одна мить, настав новий 2022 рік, й Олександр разом з іншими хлопцями вже почав готуватися до випуску та подумки приміряти лейтенантські погони. Вони тоді навіть не могли собі уявити, наскільки це все буде по-іншому….
— 24 лютого 2022 року я разом з однокурсниками зустрів на одному з загальновійськових полігонів. Коли ми дізналися з новин, що розпочалося широкомасштабне вторгнення рф, то звернулися до начальника факультету з проханням зробити з нас артилерійські розрахунки та відправити на фронт, — наголошує офіцер. — За кілька годин розрахунки були сформовані, й хлопці з 3 курсу поїхали обороняти Київ за допомогою гаубиць Д-30, а нас ще залишили на полігоні. За два тижні ми достроково отримали дипломи та офіцерські погони й 5 березня вже були розподілені по бойових бригадах. Так я й опинився у бригаді, де спочатку командував реактивно-артилерійською батареєю, на озброєнні якої були чеські РСЗО RM-70 Vampire, на опанування яких нам вистачило всього два тижні
Спочатку підрозділ Олександра воював на Запорізькому напрямку, а згодом їх перекинули на Донеччину. Це саме його батарея допомагала росіянам чинити масові «самогубства» під час нескінченних спроб форсувати річку Сіверській Донець у районі населеного пункту Білогорівка.
— Бої за переправу в районі Білогорівки були навесні 2022 року. Одночасно я міг вести вогонь лише з однієї машини, бо інші в той час були на перезарядці. Фактично ми завдавали вогневого ураження, як кажуть 24/7. Ворог скупчувався в районі переправи, тож іноді з одного залпу ми спалювали цілу колону. Мені подобалося стріляти запалювальними снарядами, бо ефект від їх влучання був набагато більшим, ніж від звичайних осколочно-фугасних. Найбільше за один залп вдалося знищити близько 50 одиниць різноманітної техніки ворога. Скільки там було особового складу, я навіть не знаю, — акцентує артилерист. — Частина ворожої техніки також втопилася під час форсування річки. Коли спала вода, ми побачили, що на дні лежить чимало російської бронетехніки та автівок. Я думаю, що більша її частина й досі там.
Згодом реактивний дивізіон був переформований, тож хлопець повернувся до підрозділу ствольної артилерії, на озброєнні якого також була чеська зброя — 152-мм самохідна гаубиця «Дана». Тут він також вже встиг проявити свої командирські здібності, й одного разу гарматним вогнем було знищено одразу три ворожі міномети.
— В академії я вивчав радянські аналоги чеських «Вампірів» та «Дани». Як фахівець можу сказати, що вони виготовлені більш якісно, ніж радянські БМ-21 «Град» та 2С3 «Гвоздика». Також чехи намагалися покращити характеристики своєї техніки та модернізували її, а радянська техніка майже не змінювалася, — підкреслює військовий. — Наприклад, «Вампір» відрізняється від «Граду» більш потужним шасі та можливістю транспортувати на собі додатковий боєкомплект з гідравлічною системою заряджання. Зі свого боку «Дана» перевершує «Гвоздику» щодо мобільності й наявності автоматичної системи заряджання.
Після нашої Перемоги Олександр планує продовжити службу у ЗСУ, створити власну родину та мріє відвідати звільнений Крим і прогулятися набережною в чудовому місті Коктебель, де він колись проходив стажування.
Фото автора
