Бачити війну. Показувати війну. Жити війною… Саме їхніми очима не лише Україна, але й увесь світ бачить всю жорстокість російської навали та злочини…
Він довгі 35 років прослужив у структурі військово-морського флоту. Є добрим співрозмовником, справжнім фахівцем своєї справи та дуже освіченою людиною щодо питань розвитку та перебудови ВМС ЗС України.
Днями кореспондент АрміяInform поспілкувався з колишнім заступником начальника штабу ВМС ЗС України, стратегічним експертом компанії «Соната» капітаном 1 рангу запасу Андрієм Олексійовичем Риженком, який з притаманним йому знанням справи ретельно розповів про те, якою він нині бачить стратегічну концепцію розвитку вітчизняного флоту в умовах широкомасштабної війни з російськими загарбниками.
У перші дні війни відчувалася тотальна перевага російського флоту
— Андрію Олексійовичу, ось уже понад рік та сім місяців минуло відтоді, як російські загарбники здійснили своє віроломне широкомасштабне вторгнення на територію України. І лише ціною неймовірних зусиль та виявленої мужності захисникам України вдалося зупинили російську ворожу навалу. Дали справжній бій агресору й наші військові моряки. Але тоді, у лютому-березні 2022 року, у морі було дуже тривожно. Як військовий експерт, що ви можете сказати про баланс сил ВМС України та росіян у ті тривожні та надскладні для України часи?
— Станом на лютий-березень минулого року домінування росіян у морі було 12-кратним. Адже на той час основу надводних сил Українського флоту становили лише чотири патрульні катери «Айленд», побудовані у США, сім річкових малих броньованих артилерійських катерів вітчизняного виробництва «Гюрза-М», а також понад два десятки стареньких кораблів, катерів і суден забезпечення радянської побудови. Звісно, що такий склад сил не дозволяв повноцінно протистояти набагато потужнішому ворожому флоту. І з таким незначним потенціалом надводних сил України в перші дні війни ми мали можливість виконувати лише окремі елементи завдання з охорони наших портів. Тож в умовах такої тотальної переваги росіяни досить швидко захопили все Азовське море, узбережжя від Генічеська до Маріуполя, острів Зміїний та заблокували наші чорноморські порти. У такий спосіб лише впродовж першого тижня широкомасштабної війни російські загарбники знищили або пошкодили під час навігації до наших портів декілька цивільних суден, а близько 50 іноземних суден, які на той час перебували в українських портах, фактично опинилися у пастці. Окрім того, впродовж березня-травня 2022 року російські кораблі майже без перешкод регулярно наближалися до нас на невелику відстань і обстрілювали з корабельної артилерії українське узбережжя та порти. А єдиною дієвою й ефективною на той важкий час операцією з боку ВМС України можна вважати встановлення щільних мінних загороджень у нашому територіальному морі від Одеси до Очакова, що в підсумку й не дозволило агресору висадити свій десант на чорноморське узбережжя в березні минулого року.
Баланс сил у морі змінили наші «Нептуни» та «Гарпуни»
— Але згодом та у відносно стислі терміни нам вдалося скоротити відставання від флоту рф втричі та змінити баланс сил у морі з 1:12 до 1:4 на користь агресора. Це можна вважати великим успіхом. Завдяки чому ми спромоглися зробити таке, так би мовити, диво?
— Так, дійсно, завдяки постачанню у більш-менш достатній кількості на озброєння ВМС України протикорабельних ракет «Гарпун» і «Нептун» на третьому місяці війни наші можливості в боротьбі з кораблями противника збільшилися, і цей позитивний чинник змінив баланс сил в морі втричі з 1:12 до 1:4 на користь агресора. А знищення нами ворожого крейсера «москва», буксирного рятівного буксирного судна «василь бех», газових платформ та звільнення від окупантів острова Зміїний змусило російське командування відвести свої надводні сили за Кримський півострів.
Також покращенню безпеки приморських районів України сприяло визволення нашими Силами оборони правого берега Дніпра. Але водночас, у зв’язку з відсутністю на нашому озброєнні сучасних бойових катерів, надводні сили ВМС України й досі не можуть стрімко здійснювати рейди нашої морської піхоти з потужною підтримкою їх вогнем артилерії. Це обмежує наші можливості щодо визволення від окупантів Кінбурнського півострова, а противник і досі здійснює обстріли портів в Очакові, Херсоні та Миколаєві й продовжує завдавати ракетних ударів по наших містах зі своїх віддалених морських районів.
До речі, що ще в листопаді 2018 року була оприлюднена Стратегія розвитку ВМС України до 2035 року, якою було передбачено динамічний розвиток надводних сил нашого вітчизняного флоту. Зокрема, на першому етапі мав бути створений «москітний флот», який являє собою сукупність швидкохідних і маневрених невеликих бойових кораблів і катерів. Відповідно до Стратегії розвитку, вже у 2024 році до складу ВМС України мали увійти близько 30 багатофункціональних катерів. За своїми габаритами вони малі, швидкі, маневрені, добре озброєні й разом з безпілотними апаратами мають набагато більше шансів перемогти противника в умовах його домінування в морі й повітрі у стислій операційній зоні. Але через низку причин до початку широкомасштабного російського вторгнення ми не встигли отримати такі катери в достатній кількості. У підсумку на наше озброєння не надійшли ані патрульні, ані ракетні та амфібійні катери на кшталт «Айленд», Mark VI та П-50У.
Що підтвердив досвід широкомасштабної війни?
— Нині дуже велика територія нашого морського узбережжя захоплена російськими військами, яку треба визволяти від агресора. Як досягти результату?
— Загалом перед Силами оборони України стоїть дуже складне завдання щодо визволення 80 % території нашого морського узбережжя, включаючи Приазов’я і Крим, яке зараз контролюється окупантами. І без розвитку надводних сил ВМС буде складно як звільнити узбережжя, так і взяти під свій повний контроль наші порти, морську інфраструктуру й морські райони нашого суверенітету, зокрема порти та територіальні води, розташовані на Азовському морі. Тому, на моє глибоке переконання, створення на сучасному етапі «москітного флоту» є стратегічно правильною концепцією, реалізація якої дозволить забезпечити нарощування надводних сил ВМС України щодо захисту узбережжя, ближньої морської зони та знищення противника, який завдає ракетних ударів із віддалених районів моря. До речі, це було очевидно ще після окупації росіянами Криму у 2014 році. І це остаточно підтвердив досвід ведення широкомасштабної війни з російськими загарбниками.
На часі використання швидкохідних маневрених бойових катерів та морських безпілотних апаратів
— Проте загалом сам термін «москітний флот» є поняттям дещо застарілим, який з’явився ще в розпал Першої світової війни минулого століття, коли малі катери великими групами застосовувалися для здійснення раптової атаки кораблів противника, а також для встановлення мінних загороджень і висадки й перекидання десанту. Сьогодні ж ми живемо й воюємо у ХХІ столітті… Невже для перемоги над ворогом треба повертатися назад та застосовувати тактику понад 100-річної давнини?
— Як кажуть, все нове — це добре забуте старе. Ви знаєте, ще до початку російського широкомасштабного вторгнення в Україну досвід ведення збройних конфліктів уже у ХХІ столітті довів, що невеликі швидкохідні катери з новими значно підвищеними можливостями здатні завдавати чималих ушкоджень значно більшим кораблям противника, що робить матеріальні витрати незіставними. А щодо наших реалій в умовах російської агресії, то, приміром, той же розвиток і застосування морських дронів проти надводних кораблів противника в районах їхнього перебування поза межами досяжності наших ракетних комплексів красномовно свідчить про ефективність і дієвість концепції створення «москітного флоту». За рахунок безпілотних апаратів ми навіть частково компенсували відсутність у нас відповідного призначення катерів. Починаючи з жовтня минулого року, регулярні атаки морськими дронами російських військових кораблів на рейді кримських пунктів базування змусили ворога значно підсилити охорону власних портів, розосередити свої кораблі по базах і навіть вивести найцінніші з них до новоросійська. Але, на жаль, навіть за таких обставин флот рф зберіг свій ударний потенціал та свої носії крилатих ракет «Калібр» і продовжує завдавати ракетних ударів по наших населених пунктах та здійснювати блокаду українських портів. Тому за таких обставин реалізація проєкту зі створення потужного «москітного флоту» в умовах домінування противника в морі й повітрі сьогодні є стратегічно правильною концепцією в напрямі нарощування бойових спроможностей надводного флоту ВМС України. Для цього у своєму арсеналі нам потрібно мати якомога більше швидкохідних, маневрених та добре озброєних ракетних, патрульних, амфібійних катерів і безпілотних апаратів. До речі, ще до війни в Україні розвивалося декілька проєктів щодо виробництва морських дронів. Але з певних причин не всі ці проєкти судилося реалізувати.
Звісно, що нині їх необхідно реанімувати. На мою думку, на позиціях реалізації цієї стратегічно важливої концепції мають будуватися й переговори з нашими партнерами з країн «Корабельної коаліції» та вестися робота зі збільшення її учасниць. Тобто мають бути реанімовані заморожені проєкти та створені умови для максимальної кооперації вітчизняного та західного бізнесу в галузі кораблебудування. І передусім саме на створення «москітного флоту», на катерах якого ми здатні швидко перекидати наші сили у звільнені райони Азовського моря, на цьому етапі мають витрачатися наявні фінансові ресурси та допомога. А реалізацією більш амбітних проєктів, приміром з будування корветів, можна зайнятися трохи пізніше. Адже досвід ведення бойових дій у морі свідчить про те, що використання у відкритому морі класичного флоту є ефективним за умови надійного захисту ближньої морської зони, наших портів і пунктів базування. І в умовах широкомасштабної війни з російськими загарбниками це неможливо зробити без знищення противника та встановлення контролю над нашим морським узбережжям. А сьогодні це здатні зробити невеликі швидкохідні та маневрені бойові катери й морські безпілотні апарати — основа сучасного «москітного флоту», без наявності та боєздатності якого з урахуванням нинішніх реалій дуже важко здобути перемогу над агресором в морі.
