Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Знайомтеся — Федір, він головний сержант вогнеметного взводу окремої аеромобільної бригади. Ще у 2014 році, бувши неповнолітнім, він прийшов до територіального центру комплектування з жагою вступити до лав Збройних Сил України, щоб боронити нашу країну від окупаційних військ. Тоді йому сказали дочекатися повноліття…
Про тактику ворога у різні роки російсько-української війни, найбільш визначні бойові епізоди за час широкомасштабного вторгнення та про якості, які повинні бути притаманними кожному військовослужбовцю, десантник Федір розповів кореспондентці АрміяInform.
— Коли війна тільки почалася у 2014 році, мій рідний дядько тримав оборону Донецького аеропорту. Тоді ворог «розбирав» летовище з гармати Д-30, а весь світ дізнався про українських кіборгів. Особисто я вважаю, що це свідомі українці й це адекватна реакція будь-якого громадянина на такий жах — бажання помститися та відвойовувати рідну землю… Ставши повнолітнім, я також потрапив у бойову бригаду, де і досі продовжую службу. Починаючи з 2018 року їздив на ротації практично у всі гарячі точки Донецької та Луганської областей, — розповідає головний сержант взводу Федір.
За словами захисника, ворог постійно змінює тактику і зараз доволі частими стали атаки ворожими дронами, які завдають великої шкоди нашим військовим.
— Кожен військовослужбовець, який має досвід АТО або ООС, знає, що і до початку широкомасштабного вторгнення противник здійснював мінометні обстріли. Пам’ятаю, як мій підрозділ стояв на околицях населеного пункту Щастя і ми постійно чули артилерійські дуелі… Тобто, є люди, які помилково вважають, що війна почалася тільки 24 лютого 2022 року, а раніше був конфлікт, але це зовсім не так. Війна у нас триває вже майже десять років, змінилося лише те, що зараз окупанти ще підступніші, адже застосовують авіацію, завдають ракетно-бомбових ударів абсолютно по всій території нашої країни. Втім, кожен з нас доволі досвідчений воїн і володіє своєю справою на високому рівні. Особисто я постійно читаю відповідну до спеціальності та світову літературу. Це дозволяє мені зберігати «холодний» розум у прямих сутичках з ворогом, адже у реальному бою немає місця зайвим емоціям, — наголошує Федір.
За плечима десантника великий шлях: він пройшов Щастя, коли був у контрснайперській групі й «відловлював» ворожих снайперів, перед початком широкомасштабного вторгнення «давав по зубах» непроханим гостям у Торецьку, а після 24 лютого брав участь у боях за Сєвєродонецьк та Богородичне. Наразі Федір виконує спеціальні завдання на Луганщині.
— Один з найбільш ключових висновків, які ми з побратимами зробили — ніколи не варто недооцінювати ворога. Так, звичайно, доволі часто можна прорахувати те, як окупанти будуть діяти, адже в основному на будь-який штурм або атаку вони спочатку кидають менш підготованих солдатів, а далі йдуть їхні десантники або спецпризначенці. Але, ми усі пам’ятаємо про те, що рано розслаблятися і постійно знаходимося у стані повної бойової готовності. Найважче воювати не тоді, коли багато піхоти противника, а коли тебе постійно криє авіація, танки або артилерія окупантів. Тут у нас з побратимами виникла така правдива іронія: чим глибше ти закопаєшся — тим довше проживеш…
Крім цього, Федір згадав один з бойових епізодів, який закарбувався у його пам’яті на все життя, а особисто мене вразив своєю сміливістю, силою духа та жагою до Перемоги.
— Торік поблизу Богородичного нас з побратимами три дні «кошмарив» танк противника. У професійних військових є така одна спільна риса: якщо їх роздраконити, то вони здатні на все, адже люті до ворога у них буде більше, ніж страху. Тож я виліз на танк з РПГ і просто дивився на танк рашистів, а вони на мене. На щастя, першим зробив постріл я. Танк не палав прямо дуже яскраво, але тікав так швидко, наче в нього з’явилася п’ята передача, — пригадує воїн.
Головний сержант взводу Федір говорить, що кожен військовий завжди повинен пам’ятати, що за його плечима стоять мирні люди і наш святий обов’язок захищати всіх, хто цього потребує.
— У нас є відповідальність, нам довіряють і на нас покладаються. Кожен з нас давав присягу, яка для мене є святою і слова якої завжди лунають у моєму серці. Я поважаю те, що Збройним Силам України зараз цивільні люди так сильно довіряють, тому ми не можемо підвести їх. Окупантам я хотів би сказати, щоб вони якомога скоріше виміталися, адже ми ніколи не поступимося жодним клаптиком рідної України!
Фото автора
