Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
АрміяInform продовжує розповідати про діяльність ТЦК та СП у сучасних умовах. Цього разу наш кореспондент мав змогу поспілкуватись із офіцером, який відповідає за облік і бронювання військовозобов`язаних, і того ж дня з представниками терцентру комплектування виїхати на рознесення повісток за визначеними адресами. Яким є результат — читайте в матеріалі АрміяInform.
«Якщо сьогодні вам принесли повістку, то післязавтра маєте прийти до ТЦК»
— Планування мобілізаційних заходів є досить складним завданням. З одного боку, нам потрібні люди з певними військово-обліковими спеціальностями. Крім того, рознесення повісток військовозобов`язаним має розподілятись по днях, щоб не створювати надмірного навантаження на ТЦК, — розповідає старший офіцер відділу обліку і бронювання одного з київських районних ТЦК та СП.
За його словами, якщо до військовозобов`язаного прийшли представники ТЦК, це не означає, що прямо зараз людина буде мобілізована до лав Збройних Сил України:
— Ми розносимо повістки з метою запрошення військовозобов′язаного до ТЦК. Якою нині є процедура? Ви маєте прийти до ТЦК у терміни, вказані в повістці — зазвичай це один-два дні. У повістці перелічено документи, які треба мати при собі. Насамперед нас цікавить уточнення облікових даних, а саме: з’ясування актуальної освіти, спеціальності, сімейного стану, місця роботи, проживання та реєстрації. Наступним кроком є направлення на військово-лікарську комісію для з′ясування стану здоров′я і, відповідно, придатності до військової служби. Як правило, ми направляємо на військово-лікарську комісію в день візиту, — додає старший офіцер.
«Я військових дуже поважаю. Зараз відчиню»
…Ввечері біля однієї з адрес зустрічаємося із двома військовослужбовцями київського районного ТЦК та СП. Це двоє молодих чоловіків з повістками в руках. Знайомимось. Два Андрії, обидва старші солдати. З розмови зрозуміло, що обидва воювали. Перший Андрій на вигляд трішки старший, він є і старшим групи. До широкомасштабного вторгнення у нього була своя компанія в Гостомелі.
— Я вперше бачив, щоб влучання було настільки точним, — згадує військовий про те, як рашисти знищили кран, що належав його фірмі.
Другий, молодший на вигляд, Андрій: борода, щира усмішка, широкі плечі.
Хлопці кажуть, що люди не завжди налаштовані позитивно до їхніх візитів. Але представники ТЦК уникають конфліктів під час рознесення повісток.
…Одна із запланованих адрес. Звичайна «хрущовка» на п`ять під`їздів. Підходимо до потрібного нам. На першому поверсі у вікні бачимо жінку. Вона піднімає фіранку. Вітаємося. Уточнюємо за людину, до якої прийшли. Жінка відповідає, що не знає такого. Питаємо, як можна потрапити до під`їзду.
— Я військових дуже поважаю. Зараз вийду, відчиню… У мене син був, теж військовий. Загинув у квітні. На нашому будинку намальований його портрет…
Хлопці просять прийняти їхні щирі співчуття.
Жінка відчиняє двері, заходимо до під’їзду. Піднімаємося до потрібної квартири. Стукаємо. Ніхто не відчиняє. На першому поверсі опускаємо повістку в поштову скриньку.
Обходимо будинок збоку. Бачимо на всю стіну намальований величезний портрет молодого військового з красивим обличчям. Сідаємо в машину. Їдемо на наступну адресу.
Старший Андрій дорогою розповідає, що три місяці розносив сповіщення про загибель, брав участь у похованнях. Згадує, що морально це неймовірно важко:
— Врешті-решт це і на фізичному стані у мене позначилося. Тиск був 180, уявіть. Довелося навіть у госпіталь лягати, лікуватись.
«Якось їхали на адресу, де людина прописана. Приїжджаємо, а там лише котлован»
…Знов п`ятиповерхівка. Цього разу охайна і чистенька. На стінах картини, на підвіконнях доглянуті квіти. Піднімаємося на останній поверх. Дзвонимо. Виходить молода жінка. Вітається. Ззаду до неї підбігає маленький хлопчик, ховається за маминими ногами.
— Привіт, — вітаються з ним обидва Андрії.
— Пливіт, — відповідає малий.
З’ясовується, що за цією адресою потрібну нам людину ніхто не знає.
— Тут родичі наші живуть, ми в них гостюємо.
Хлопці перепрошують, що потурбували. Прощаємося.
Дорогою військові розповідають, що з адресами час від часу стаються різні випадки:
— Якось їхали на адресу, де людина прописана. Приїжджаємо, а там лише котлован. І вигляд має такий, що відрили його років 15 тому. Або прибуваємо до будинку, де нам потрібна 91-ша квартира, а з’ясовано, що там їх усього 73.
…Наступна адреса. Дев`ятиповерхівка. Чекаємо, поки хтось заходитиме, щоб потрапити до під`їзду.
Назустріч з ліфта виходить чоловік з пітбулем. Собака ретельно обнюхує нас.
Піднімаємося на потрібний поверх. Дзвонимо у квартиру.
Двері відчиняє усміхнений чоловік. За ним видно дружину. З’ясовується, що він ще з 26 лютого 2022 року служить у війську. Хлопці просять його показати військовий квиток та витяг з наказу про зарахування до частини. Коли він показує все потрібне, представники ТЦК перепрошують, що потурбували, бажають родині гарного вечора.
У машині хлопці розповідають, що за цією адресою приїхали після анонімного дзвінка до ТЦК:
— Мабуть, сусіди на нього якийсь зуб мають… Як бачите, і такі випадки бувають.
…Коли повістки у двох Андріїв закінчуються, старший групи оголошує:
— Вдала поїздка. На жаль, не кожен день нам так щастить — іноді нам відмовляються відчинити двері під′їзду або двері на поверсі унеможливлюють доступ до квартир. Але на сьогодні все.
Хлопці підвозять мене до метро. Прощаємося.
Фото автора
