Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Нині одним із найгарячіших напрямків на фронті є Бахмутський. Що відомо про цей край?
Шляхами Донеччини татари ходили палити москву
Українські причорноморські та приазовські степи — це прадавня колиска козацтва, наше знамените Дике Поле, яке постало на західних теренах Кипчацького степу після того, як з історичної арени зникли войовничі половці.
Дике Поле було частиною Великого Кордону між християнською і мусульманською цивілізаціями, тому мати тут постійні поселення та проводити господарювання українцям було надзвичайно важко.
На території сучасної Донеччини та Луганщини Дике Поле розкроювали татарські шляхи — «сакми», які пролягали між тутешніми річками Бахмут, Берда, Вовча, Сіверський Дінець, Лугань, Солена, Кальміус, Казенний Торець, Кальчик, Кринка, Міус та огинали лісові масиви.
Зокрема, Муравський шлях починався на Перекопі, пролягав територією сучасної Донеччини й закінчувався в москві. Цим шляхом віддавна татари ходили палити москву, тримати її в покорі. Адже московські правителі були васалами спершу Золотої Орди, а потім — кримських ханів. Тож і козаки, які мешкали в Приазов’ї, були союзниками кримців — споконвічних ворогів московії.
Практично кожне поселення цього краю — це колишня козацька слобода, зимівник чи хутір
Перші постійні поселення, що виникли в межиріччі Дінця й Тору, — Бахмут, Маяки, Тор (сучасний Слов’янськ), Городок (сучасний Райгородок) були українським сотенними містечками. А поруч із ними з часом були засновані й козацькі слободи.
Наприклад, село Іванівське — один з епіцентрів протистояння в нинішніх боях за Бахмут — було засноване на початку XVIII століття бахмутським протопопом Іваном Лук’яновим, який приймав у себе пристарілих козаків «на спокій і під опіку». У 1755 році Кальміуська паланка Війська Запорозького Низового нараховувала 61 зимівник у 9 урочищах. І нам вони насправді добре відомі.
На місці українських козацьких поселень Олександрівки та Крутогорівки нині розташоване місто Донецьк. Колишні зимівники Кам’яний Брід, Красний Яр та хутір Вергунка стали основою міста Луганська. Козацький зимівник Лисичий Байрак дав назву сучасному Лисичанську, а на місці центру паланки Домахи (пізніше — Кальміуська Слобода) постало місто Маріуполь.
Українці заснували багато населених пунктів у межах колишнього Дикого Поля, серед яких: Зимогір’я (з 1640-х рр. — Черкаський Брід), Кремінна (з 1679 р. — Новоглухів), Ровеньки (з 1710-х — Ровенецька Слобода), Сватове (з 1660-х рр. — Сватова Лучка) та Старобільськ (з 1686 р. — Стара Біла), Суходільськ (з 1690-х рр. — Дуванне), Авдіївка (з 1740-х рр.), Горлівка (з 1710-х рр. — слободи Зайцівка і Микитівка), Дружківка (з 1750-х рр.), Лиман (з 1667 р.), Красногорівка (з 1690-х рр. — слободи Пеньківка та Софіївка), Макіївка (з 1690 р. — зимівник Ясинівка), Миколаївка (з 1720-х рр.), Селидове (з 1780-х рр. — слобода Селидівка) та Сіверськ (з 1680-х — Старий Млин, з 1768 р. — Радивонівка) та інші.
Цей перелік доволі довгий, практично кожне поселення цього краю — це колишня козацька слобода, зимівник чи хутір. Тому, що б там не повторювали, як мантру, кремлівські пропагандисти, Донеччина і Луганщина — це Україна. Історично, ментально, юридично, етнічно — цілком і повністю.
Що б там не повторювали, як мантру, кремлівські пропагандисти, Донеччина і Луганщина — це Україна. Історично, ментально, юридично, етнічно — цілком і повністю
Вперше в Бахмуті синьо-жовтий прапор був піднятий у 1917 році
Після того як 7 листопада 1917 року Центральна Рада своїм Третім Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою вперше на Донбасі був піднятий синьо-жовтий національний прапор. Того ж року в Бахмуті починає працювати Товариство «Просвіта», яке імперська влада не дозволила відкрити в 1914-му, осередки українських партій, з літа 1917 року організовуються структури «Вільного козацтва». Осередки «Просвіти» з’являються і в навколишніх селах, зокрема в Андріївці, яку 14 вересня 2023 року звільнили від окупації Сили оборони України.
У грудні 1917-го, одночасно з більшовицьким заколотом у Луганську, у Бахмуті до влади приходять більшовики, які в лютому 1918 року проголошують Донецько-Криворізьку радянську республіку. Проте вже 26 квітня 1918-го війська Слов’янської групи Окремої Запорізької дивізії Армії УНР під командуванням полковника Володимира Сікевича повернули до Бахмута і навколишніх сіл українську владу. На жаль, ненадовго. Вже в грудні того ж року місто й повіт захоплюють російські білогвардійці…
Сьогодні Бахмут та навколишні села через інтенсивні бойові дії майже повністю зруйновано. Тепер Дике Поле — це каміння і залізо. Окупанти не шкодують тут нічого, бо прийшли на нашу землю, тільки щоб нищити, грабувати, спустошувати. Проте жодні московські пута не здатні стримати прагнення українців бути такими, якими вони є споконвіку:
…Біси дохнуть, сонце сходить,
Ця земля воїнів родить!
Хай сміливих смерть обходить!
Гуляй, дике поле!
Ворог сунеться без перестану,
Із землі прадіди повстануть!
І затягне на той світ, враже,
Наше дике поле!…
