Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
За кілька днів до широкомасштабної війни Антон повернувся додому у відпустку з Чехії, де працював на підприємстві. Але відпочити не встиг. Ранок 24 лютого 2022 року розпочався зі страшної звістки — війна… Вже в перші години великої навали ворога Антон стояв на порозі районного ТЦК та СП лише з одним бажанням — взяти до рук зброю, аби нищити загарбників, які ступили на українську землю. При цьому, з військового досвіду чоловік мав за плечима лише строкову службу…
Спочатку захисник потрапив до місцевої роти охорони, де впродовж кількох місяців виконував визначені завдання. А згодом за власним бажанням став до лав одного з батальйонів окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, і вже у його складі почав нищити ворога на Харківщині.
— Перший мій бій із росіянами відбувся торік 5 листопада, якраз на мій день народження. Нашому підрозділу тоді довелося дуже важко, — згадує армієць. — Але янгол-охоронець у мене відповідальний — я вижив, і ось ми з вами зараз розмовляємо, — додає воїн жартома.
Кожне чергове зіткнення із ворогом загартовувало, додавало справедливої люті й ненависті, прагнення очистити українську землю від нечисті, пригадує Антон.
Уже понад рік він має горде звання Князівського воїна. Його бригада наразі тримає оборону на Куп’янському напрямку. Складним, якщо не сказати, пекельним, для свого підрозділу Антон вважає серпень цього року, коли противник активізував просування своїх військ з метою повернути відвойований торік Силами оборони стратегічно важливий Куп’янськ.
— Це були навіть не атаки, це були справжні битви за кожен метр української землі! Ворожі штурми тривали по кілька днів, йшли хвилями кілька разів на день! Спочатку ворог відкривав вогонь з усього, що мав на озброєнні, а потім піхота противника намагалася зайти в посадки. Слідом приєднувалася їхня техніка — танки, БТРи. Нашими зусиллями вціліло їх небагато. Одного разу росіяни намагалися приспати нашу пильність: випустили бойову машину трохи далі, ніж зазвичай. Звісно, наша увага переключилася на неї. А вони в цей момент направили на наші позиції ще три бойові машини і танк. Але і тут противнику не пощастило — вони лише втратили живу силу і дві одиниці техніки. Після цього ворожа піхота припинила будь-які спроби штурмувати нас.
Жорстоко мстять князівці ворогу і за загиблих побратимів. Антон розповідає, нещодавно за допомогою дронів його підрозділ скорегував вогонь артилерії на ворожу позицію — близько 40 ворожих бойовиків назавжди залишилися в українській землі.
На рахунку Антона та його побратимів і ворожі самохідні гаубиці «Мста-С», які було знищено безпосередньо силами підрозділу без будь-якої підтримки. Яким чином — нехай, поки що, залишиться в таємниці…
На цей момент підрозділ Антона відновлюється між боями, вдосконалює під час щоденних тренувань і навчань набуті навички. За час своєї участі у боях Антон набув такого бойового досвіду, що наразі для менш досвідчених побратимів, які нещодавно прийшли в підрозділ, виконує роль інструктора: навчає поводження зі зброєю і тактиці ведення бою. А невдовзі на Князівських воїнів чекає новий бій — вони продовжуватимуть виборювати перемогу, яка, віримо, не за горами…
Фото автора
