Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Бойові танки «Леопард», на які так очікували захисники України, вже прибули до наших танкістів і вони готові знищувати противника на Донеччині.
Ексклюзивно для кореспондентки АрміяInform танковий екіпаж розповів про те, як навчалися працювати на цих танках, про переваги «Леопардів» над радянськими зразками техніки та про ефективність ведення вогню на німецькій техніці.
— Головне, що варто знати про Leopard 1 A5 — це машина, яка поєднує у собі німецьку педантичність та англійську якість, — говорить командир танкового взводу Віталій і продовжує. — Ця техніка побувала у багатьох гарячих точках і добре проявила себе під час ведення бойових дій. Машина оснащена нарізною гарматою, що дозволяє влучно потрапляти в ціль навіть на відстані п’яти-шести кілометрів. Крім цього, система управління вогнем, дальність польоту та кучність стрільби просто вражають. Завдяки тому, що танк оснащений гумовими подушками на гусеницях, це дозволяє спокійно «бігати» на «Леопарді» навіть по асфальтованій дорозі й розвивати швидкість до 75 км/год. Ми з побратимами жартома кажемо, що ніби на новій іномарці їдемо.
За словами командира взводу Віталія, наші танкісти можуть застосовувати усі сучасні види боєприпасів: осколково-фугасні, підкаліберні, кумулятивні та картечні.
— Найбільш бажані для нас снаряди — бронебійно-фугасні, вони влучають по принципу ударного ядра. Заряд у них складається з пластичної рідини, яка після влучання у ціль розплескується і детонує завдяки спеціальним підривникам. Тобто, якщо у нас будуть і такі снаряди, то ми зможемо дуже швидко і влучно відпрацьовувати по ворожих цілях так, що противник навіть не встигне схаменутися, як ми вже будемо повертатися у зону очікування, — наголошує десантник.
Доки ми спілкувалися з командиром взводу, члени екіпажів починають відпрацьовувати по цілях. Стріляють шрапнельними снарядами і відпрацьовують маневреність танка.
Однією з відмінностей є сам склад танкового екіпажу, адже на радянських зразках техніки в танковий екіпаж входить три захисники, а на «Леопарді» вже чотири.
— Коли ми тільки прибули на навчання, нам було доволі дивно і не звично, що, крім командира танка, навідника та механіка-водія, є ще заряджаючий. Пізніше ми зрозуміли, що це доволі крута ініціатива, адже навіть у критичний момент четвертий член екіпажу завжди на зв’язку і зможе допомогти, а в реаліях сучасної війни це дуже важливо, — додає Віталій.
Після успішного відпрацювання по цілях та комплексного маневрування, про свою роботу розповідає заряджаючий танка Сергій.
— «Леопард» не даремно дістав свою назву в честь одного з найшвидших звірів на нашій планеті. Ми, як ті, хто «приборкали» цю техніку, повинні теж бути вправними та швидкими. Моя робота полягає у тому, щоб швидко зарядити снаряд, обрати тип боєприпасу, перед запуском системи увімкнути гідравліку, розчепірити башту та дати дозвіл на вогонь. Крім цього, я повинен слідкувати за стволами, змащувати їх та періодично змінювати після певної кількості пострілів. Також обслуговую кулемет М73, який може кріпитися біля місця командира танка, — говорить танкіст Сергій.
Навідник танка Олексій каже, що для нього навчання на «Леопардах» не було важким, адже кожен з його побратимів вмотивований та постійно читає багато літератури за своїм напрямом діяльності, щоб покращувати знання, які надалі вони зможуть використовувати на полі бою.
— Перед своєю роботою я повинен переглянути рівень масла та перевірити усю систему, чи вона знаходиться у справному стані. Насправді це все займає не більше аніж три хвилини і танк фактично готовий до бою. В мене є основний приціл та додатковий. Останній працює як аварійний, тобто коли немає живлення і тоді можна механічно стріляти. Основним прицілом я вимірюю дальність та обираємо тип снаряда. Перевага «Леопарду» над, наприклад, Т-64 у точності, дальності та швидкості, — сказав танкіст.
Командир танкового взводу Віталій наголошує, що будь-яка машина буде гарно працювати у руках вмотивованих людей, адже більшість танкістів, які працюють на німецьких танках — добровольці, які готові докласти усіх зусиль для скорішої Перемоги.
— Десять вмотивованих людей, які бачать свою мету, можуть перемогти сотню невмотивованих. Коли ми навчалися і виникали незначні поламки танка, то ми одразу з іншими членами екіпажу просили іноземних інструкторів дати нам приладдя та необхідні механізми. Вони дивувалися, адже звикли очікувати ремонтні батальйони, які будуть лагодити техніку. Ми ж з побратимами одразу навчалися, як обслуговувати машину, як усувати незначні поламки і самостійно ремонтувати машину. Кожен з нас, крім своєї роботи за спеціальністю, може замінити один одного і допомогти. Нам дійсно подобається бути танкістами і усі ми постійно зростаємо за рівнем знань, тому що нам це треба буде постійно застосовувати на практиці. Я впевнений, що така злагодженість колективу, чудова техніка та вмотивованість звільняти рідну землю однозначно здійснять мрію усіх українців і подарують нам таку жадану Перемогу, — наголосив Віталій.
