Олексій із позивним «Теплий» пройшов цей шлях дуже швидко. Буквально кілька днів тому він поновився на службі в зенітному ракетно-артилерійському…
Полковник Ярослав Сидоров, командир окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка, з тих комбригів, які починали війну ротними. Після закінчення Харківського інституту танкових військ у 2007 році він прийшов лейтенантом до танкової бригади, а російську навалу у 2014-му зустрів вже капітаном на посаді командира роти.
Разом з підлеглими пройшов тоді важкі літні бої. Саме танк капітана Сидорова 5 липня 2014 року першим увійшов до визволеного Слов’янська. Потім був шалений 470-кілометровий рейд по тилах сепаратистів разом з десантниками. Тоді противник зрозумів, що легкої перемоги над ЗСУ в нього не буде. Українські десантники і танкісти знищили три ворожі блокпости. Проте найважливішим результатом рейду стало розблокування та створення коридору для виходу з оточення підрозділів, які вели бої на кордоні з росією. Завдяки вмілим діям десантників, танкістів і піхотинців з оточення вийшло 3 тисячі осіб та понад 250 одиниць техніки.
У 2015 році Ярослав Сидоров прийняв танковий батальйон, який стояв на другий лінії, згідно з Мінськими домовленостями.
Я пам’ятаю, як він щоранку проводив з особовим складом зарядку, з обов’язковим кілометровим кросом. Добре пригадую самотужки обладнану трасу танкодрому для тренування механіків-водіїв танків і БМП. Пам’ятаю, з яким сумом і гордістю танкісти проводжали його на навчання до Національного університету оборони України.
Після навчання він очолив штаб в окремій танковій Сіверській бригаді. А нині полковник Сидоров повернувся до рідної окремої танкової бригади імені Пестушка вже як комбриг.
Ми зустрілися з Ярославом Сидоровим підвечір у штабі бригади, яка виконує бойові завдання на сході України.
Був час щовечірньої наради. З приладів зв’язку долинали короткі, чіткі доповіді командирів підрозділів. Назви населених пунктів, цифри, прізвища. Комбриг щось занотовував, інколи кидав уточнюючи запитання. Більш за все це нагадувало нараду десь на заводі — жодного крику. Спокійна, виважена робота. Як мені розповідали його підлеглі, робота полковника Сидорова, як командира, відзначається холодним розумом, чітким плануванням і зваженими рішеннями.
Усі розуміють, що московити — противник серйозний. Бригада веде запеклі бої. І комбриг наполягає на використанні швидкого маневру, використанні рельєфу місцевості. За умов активного полювання противника за танками та легкою бронетехнікою це може врятувати і людей, і техніку. Також, як розповідають танкісти, допомагає швидке зближення із противником, коли росіяни не встигають завдати удару артилерією. Безумовно, також дуже важлива чітка взаємодія з піхотою.
Росіяни можуть засікти нашу техніку на відстані більш ніж 10 кілометрів. Тому доводиться використовувати різні тактичні прийоми. Основне завдання танка — виїхати, відпрацювати по цілях та хутко зникнути. Враховуючи те, що на танках Т-64 або Т-72 не вдається швидко їхати заднім ходом, механіку-водію потрібно швидко розвернутись, а для цього, перш, ніж виїхати танком, необхідно вивчити рельєф місцевості біля вогневої позиції, пройтися, як кажуть, ніжками, визначити місця та розташування позицій противника. Тоді танкіст не розгубиться у критичній ситуації.
Як розповів комбриг, нині потрібно готувати екіпажі танків до роботи сумісно з піхотою. Створювати броньовані групи, коли танки виходять, прикриваючи просування та дії піхоти. Під час планування бойової роботи слід враховувати особливості танків різних типів. Так, за системою управління вогнем найкращою є «шістдесятчетвірка», щодо ходової частини та стійкості проти мін — «сімдесятдвійка», щодо стійкості проти снарядів та ПТУРів — «Булат».
Перед виконанням будь-якого завдання танкісти бригади проходять навчання на полігоні. Коли створюють штурмовий загін, до його складу входять піхота, бойові машини, танки. Для проведення навчань зі злагодження офіцери штабу знаходять місце на певній відстані від лінії фронту, наближене до того, де потрібно проводити штурмові дії, як правило, посадки або висоти. Там проводять підготовку такого загону — відпрацьовують штурмові дії, піхотинці разом з танкістами усі рухи відточують до автоматизму, щоб потім на полі бою не витрачати на це часу. Як наголосив Ярослав Сидоров, треба враховувати, що раніше в особовому складі були переважно контрактники, яких довго навчали, а тепер — мобілізовані, у яких ще немає такого рівня підготовки. Але працюється нормально, потрібно трішки більше розумітися на людях та приділяти більше уваги їхній взаємосумісності.
Пригадуючи навчання в Національному університеті оборони, комбриг посміхається: «В академії дають „класику“, те, що написано в книжках, а на полі бою все має інший вигляд, і ти цю „класику“ підлаштовуєш до реалій».
Фото автора
