Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…
Війна для нього почалася навесні 2014-го. Випускник Харківського інституту танкових військ, тоді він був капітаном і командував ротою. І пройшов гарячі бої літа: звільнення Слов’янська, Краматорська, Лисичанська, участь у рейді тилами противника з десантниками, потім командував батальйоном, навчався в Національному університеті оборони імені Івана Черняховського. Нині підполковник Ярослав Сидоров – начальник штабу 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.
Своїми думками про те, чим важливе для офіцера навчання та як грамотно застосовувати здобуті знання, він ділиться з нашими читачами.
– У 2017-му я вступив до Національного університету оборони. Вважаю, що в усякому разі потрібно проходити цей етап у житті для становлення офіцера. Мені запам’яталися офіцери-викладачі з кафедри тактики. Начальник кафедри – полковник Дмитро Петрович Музиченко. За нашою навчальною групою закріпили викладача з кафедри тактики, доцента, полковника Ігоря В’ячеславовича Шерихова. Такого викладача, таку людину я ніколи в житті не зустрічав, настільки у нього розвинене вміння подати навчальний матеріал, зацікавити. І навчити, і суворо спитати. Якби викладачі такі були всі, у нас, напевно, офіцери були б найкращі у світі. Навіть тепер, після випуску, у спілкуванні генерали запитують: «Хто в тебе був викладачем з тактики? Якщо полковник Шерихов, тоді заходь, будемо з тобою розмовляти предметно».
На другому курсі в університеті нам дуже пощастило – ми брали участь у спільних командно-штабних навчаннях з Литовською військовою академією. Це повномасштабні навчання за стандартами НАТО. Там здобули дуже багато практичних навичок і знань з приводу того, як відбувається планування бойових операцій у країнах Альянсу. Після цих навчань ми почали застосовувати ті знання, які отримали. У поєднанні з нашою «постановою з оперативної роботи» виходив дуже цікавий симбіоз. Якби це розпочали з першого курсу, то всі випускники були б повністю готові до роботи з натівськими штабами. І в місіях, і на навчаннях, і де завгодно ми розмовляли б однією мовою.
Єдиним недоліком, з яким зіткнувся, було моє незнання англійської мови, бо у школі вчив німецьку, в інституті й університеті – теж її. Довелося піти на курси англійської, адже мовний бар’єр у спілкуванні дуже заважав. Нерозуміння натовських документів у бою може дорого обійтися.
Після випуску займався плануванням дій танкових підрозділів. Можу сказати, що так, був підкований.
– Іноді доводилося чути, що вчать за застарілими програмами. Наскільки це правда?
– З приводу того, що багато хто говорить, мовляв, вчать лінійної тактики й таке інше, що у книжках написано, скажу таке. Жоден викладач в університеті не говорить: «Ні, у книжці написано так, тому маєш зробити саме так». Слухач повинен обґрунтувати своє рішення на підставі оцінки місцевості, своїх військ та противника, інших умов і чинників. Після цього він вирішує, скажімо, смугу оборони бригади робити не 15 км, а 20 чи навіть 30 км. І залежно від ширини смуги оборони бригади вже вирішує, як побудувати бойовий порядок. Перший ешелон, другий ешелон, де доцільно застосувати резерви… Під час командно-штабних навчань слухач має проявити майстерність і грамотно застосувати ті підрозділи, які йому доручені на час навчань.
Іншими словами, відкривається простір для творчості. Були слухачі, яким важко відійти від книжки…
– Наскільки допоміг бойовий фронтовий досвід?
– Так, досвід, здобутий під час проведення АТО/ООС дуже допомагає. Викладачі не говорять, що ти неправий через розбіжності з книжкою. Немає однакового бою чи ситуації. Командир ухвалює рішення, знаючи бойові можливості своїх військ, їхню навченість, знає, оцінює противника. Так само вивчає бойовий склад ворога, історію ведення ним бойових дій у минулих битвах тощо.
– Що запам’яталося зі спільних навчань з офіцерами НАТО?
– Під час навчань вони розповіли, що джерелами ухвалення рішень офіцером у країнах Альянсу є:
Однак у них школа одна й та сама, їх майже одні й ті ж викладачі вчать. Поколіннями передаються основи застосування танкових, механізованих, артилерійських підрозділів. У них так само, залежно від ситуації, яка склалася, намагаються застосовувати свої знання.
– Якщо можна, зупиніться докладніше на порівнянні тактики росіян у Чечні й у Дебальцевому? Ви, напевно, розглядали ці операції?
– Так, розглядали. Перед написанням дипломного проєкту я вивчав ведення бойових дій Росією. Тоді особливу увагу звертав на війну в Сирії. Хочу сказати, що воюють вони там майже завжди однаково: створюють якесь угруповання, яке відвертає увагу; сильне угруповання артилерії, яке забезпечує маневр, розгортання, введення в бій, виведення з ладу опорних пунктів. При цьому не ставиться питання про збереження цивільної інфраструктури. Якщо росіянам треба захопити будівлю, то найкращий варіант просто її підірвати та знищити. Так вони, до речі, зробили в Донецькому аеропорту. Історія повторюється весь час.
Зрозуміло, що найкраще, щоб зберегти свої війська – це зрівняти з землею об’єкти противника із живою силою. Точно так і американські підрозділи без завдання ударів ракетами, авіаційної компоненти та попередньої артпідготовки не підуть уперед.
Але це може бути застосовано для війни на чужій землі. Влаштовувати на своїй землі Сталінград або Алеппо ми не будемо.
– Отже, після закінчення академії, ви прийшли в бригаду начальником штабу. І як ви здобуті знання почали застосовувати?
– Начальник штабу бригади і командир батальйону – це різні посади. На рівні комбата більше доводиться мати справу з людьми, які безпосередньо виконують бойове завдання на місцевості, з командирами танків, рот, взводів. А на посаді начальника штабу бригади вже є своє управління, і з ним я маю спланувати не тільки ведення бою, а й повне та всебічне забезпечення, своєчасне підвезення боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів.
На штаб бригади покладено левову частку підготовки особового складу – від призову до розподілу людей у підрозділах. І важливо врахувати сумісність членів екіпажу, бо всі люди різні. Один, наприклад, з якимось своїми морально-діловими якостями не може перебувати в одному танку з іншою людиною. Все це потрібно врахувати. Також штаб займається підготовкою сержантського складу, планує його вишкіл.
Нині ми взяли за основу ту сержантську систему, яку застосовують у країнах НАТО. Тож сержант повинен пройти курси лідерства, які визначають, чи зможе він узагалі бути лідером для свого колективу. Після того, як пройде ці курси, настає черга фахової підготовки. Лише тоді сержант прибуває в підрозділ та приймає посаду.
Крім того, начштабу бригади планує батальйонні тактичні навчання, допомагає комбатам у плануванні ротних тактичних навчань.
Після повернення з району проведення ООС доводиться займатися плануванням відновлення боєздатності особового складу. Слід визначати, кому час піти у відпустку, коли необхідно обслужити техніку, поповнити матеріальні засоби, провести злагодження.
Загалом цілий комплекс заходів, якими, будучи командиром роти і командиром батальйону, я не займався. Це величезні обсяги роботи.
Звісно, є свої недоліки, є, над чим працювати. Але ніхто не опускає руки, всі працюють, кожен знає свою ділянку роботи.
Встановлено та повідомлено про підозру 540 представникам рф, з яких 24 у порядку очного провадження. Отримали вироки 102 особи.
На прикордонних територіях та у населених пунктах Сумської області було зафіксовано 167 вибухів.
Скеровано до суду обвинувальний акт стосовно підрядника за фактом заволодіння понад 350 тисяч гривень бюджетних коштів в умовах воєнного стану.
Перші поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі можуть відбутися наприкінці літа – на початку осені цього року.
У своєму зверненні 28 березня Володимир Зеленський торкнувся ролі росії в дестабілізації ситуації по всьому світу.
Противник не полишає спроб атакувати наші позиції на Бахмутському напрямку в районі Часового Яру, однак суттєвих успіхів не має.
Захищаємо світ
Нині Євген Миколайович воює на сході України. Нещодавно він завітав до АрміяInform і розповів про досвід історика, який став учасником вікопомних подій останнього…