Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Понад 1000 актів про пошкоджене чи зруйноване майно складено у Великописарівській громаді, що на Сумщині, з початку широкомасштабної агресії російської федерації проти України. 500 із цих актів стосуються будинків місцевих мешканців. У частині сіл вже понад три місяці відсутнє електропостачання, проте люди продовжують залишатись у своїх оселях.
Кореспондент АрміяInform відвідав Велику Писарівку та поспілкувався з головою громади Людмилою Бірюковою, аби дізнатися, чим живе громада сьогодні.
Великописарівська територіальна громада утворена 13 листопада 2020 року в Охтирському районі Сумської області. Нині вона об’єднує 24 населені пункти. Площа громади — 511,4 кв. км. Протяжність вздовж державного кордону України з російською федерацією становить майже 40 км. До 24 лютого 2022 року на території громади мешкало понад 10 тисяч людей.
— Людмило Олександрівно, вашій громаді, як і іншим прикордонним, довелось першими зустрітися з ворожими військами. Довгий час ви жили в оточенні. Як це було?
— На території нашої громади 24 лютого 2022 року російські військові порушили державний кордон України у двох місцях, а саме біля села Попівки та на пункті пропуску Велика Писарівка. Частина ворожих підрозділів рушила в бік Охтирки, інша — у напрямку обласного центру.
Колони військової техніки йшли парадом, гадали, що їх зустрічатимуть тут хлібом–сіллю. Проте ми їх зустріли так, як і належить зустрічати загарбників. У різний спосіб виводили з ладу ворожу техніку, передавали координати місць дислокації Силам оборони України тощо. Партизанили… ми ж українці.
У переддень російського вторгнення в Україні відзначали День єднання. Ми розмістили синьо-жовті прапори всюди, де вони мають майоріти у святкові дні, і не зняли їх. І так вийшло, що весь період перебування у ворожому оточенні на території нашої громади майоріли прапори України. Й дотепер ми не знімаємо їх. Виходить, що наша громада вже другий рік відзначає День єднання.
— Щодня армія російської федерації обстрілює прикордоння України. Розкажіть, будь ласка, яка ситуація на території вашої громади?
— Останнім часом ворог активізувався, обстріли населених пунктів нашої громади значно почастішали, які і решти на Сумщині. Бувають дні, коли кількість обстрілів може налічувати декілька десятків. росіяни традиційно б’ють по сільськогосподарських об’єктах, закладах інфраструктури та помешканнях мирних жителів.
Починаючи з лютого минулого року ми вже втратили трьох людей, троє дістали травми різного ступеня тяжкості. Ще одна жінка померла — після обстрілу серце не витримало.
Проте ворожі обстріли нас не злякають і не зламають.
читайте також:
— Як у вашій громаді вирішується питання відселення громадян з п’ятикілометрової зони?
— Шість сіл розташовані в цій зоні. Нині попередили про відселення 750 людей. Станом на сьогоднішній день понад 100 осіб покинули територію п’ятикілометрової зони. Решта залишаються на місці, написали відмови. Незважаючи на те, що ці населені пункти перебувають на кордоні. У більшості цих населених пунктів вже три місяці немає електроенергії, в одному з них — немає зв’язку, але люди залишаються і виїжджати не хочуть. Їх тримає земля.
— Як мешканці справляються із цією ситуацією? Чим зараз живе ваша громада?
— Живемо… Кожен займається своєю справою. Відновлюємо те, що необхідно. Підтримуємо одне одного. У будь-який спосіб прагнемо подарувати одне одному позитивні емоції. До прикладу, нещодавно, в переддень Дня Незалежності України, провели черговий Фестиваль борщу, який ми започаткували у 2020 році, і, незважаючи на російську агресію, відмовлятися від своїх традицій не збираємось. Щоправда, формат цьогорічного фестивалю скоригований відповідно до умов сьогодення (захід відбувся в одному з віддалених від державного кордону України населених пунктів. — Авт.). У фестивалі взяли участь колективи різних організацій громади, а всі зварені борщі ми передали нашим захисникам.
Ворог прагне нас залякати та прогнати з рідної землі, але ми йому цього не подаруємо.
— Дякую вам за розмову!
Фото автора та з фотоархіву Великописарівської газети «Ворскла»
