Українські експерти впевнені, що такий «аукціон щедрості» — ознака суттєвих проблем з рекрутингом до окупаційного війська. Про що свідчать такі кроки…
Віталій Запека — доброволець, учасник російсько-української війни з позивним «Спілберг». У 2015–2018 році він воював у батальйоні «Полтава», і з перших днів вторгнення знову в лавах Сил оборони. До війни працював фотохудожником, проте під впливом пережитого відчув, що має розповісти про себе і своїх побратимів, а також про все, що з ними відбувалося. Автор пронизливих творів про російсько-українську війну, який увійшов в українську військову прозу з романом «Цуцик», де всі жахи війни постають очима малого собаки. Лауреат Міжнародної літературної премії «Воїн світла».
Під час книжкового фестивалю Kyivbookfest Віталій Запека презентував книгу «Бабах на всю голову» і дві дитячі історії — «Полінка» і «Полінка в країні дурниць», що вийшли минулого року — напередодні та після широкомасштабного вторгнення.
У книзі «Бабах на всю голову» автор не боїться бути відвертим — тут і перші чоловічі сльози, і справжнє кохання, і бувальщини та натуралістичні нариси з окопів Донеччини, а також оповідь про перші дні вторгнення рашистів. На кожній сторінці — безмежна жага українців до життя і свободи та здатність зберігати людяність у найскладніших обставинах.
— Згадайте себе в перші три дні вторгнення, коли вони вже під Києвом, і ти не розумієш, що робити, а на сайті МВС друкують рецепти «коктейлів Молотова». Ці три дні мали історичне значення, їх потрібно запам’ятати, щоб вони ніколи не повторювались. У цей час я засів за комп’ютер і всі вільні години писав, навіть під час чергувань, писав і прислухався, чи не летять «шахеди». Я розумів важливість цього рукопису і боявся не дописати до нашого виїзду на фронт, — ділиться спогадами письменник.
Автор наголошує, що це не професійний роман, але він встиг викласти в ньому свої думки. Однак у видавництві відповіли, що книга надто мала для друку, і тоді він згадав про свої нариси ще з часів АТО, які публікував лише на сторінці у Facebook, і додав їх до цього видання.
— Видавництво Vivat заплатило мені гонорар сонячною електростанцією. Після цього наш підрозділ посеред поля не мав проблем з електроенергією, — захоплено повідомив автор.
Віталій Запека пише просто в окопах, у вільні хвилини, не гаючи часу, прагнучи зафіксувати маленькі історії про звичайних бійців, описує побратимів і за можливості веде щоденник, розуміючи важливість подій, що відбуваються довкола.
— Війна відкриває в людях те, що вони за все життя про себе не дізналися. І ветеранська література цьому приклад, багато людей почали писати саме на війні. Хтось краще, хтось гірше, хтось документалістику або мемуари чи художню літературу. І це потрібно, такі різні твори — це пласт, який потрібен нашій культурі, ми повинні його зберегти. Щось із цього піде у вічність, а щось лишиться історикам і буде цікавим у майбутньому. Це потрібно як частка нашої культури. Ворог куди б не прийшов — нищить там нашу культуру. Перше, що він робить на будь-якій окупованій території — знищує нашу культуру і насаджує свою, — наголошує Віталій Запека.
Розповідаючи про дитячу книгу «Полінка», автор пригадав, як презентував її за три тижні до вторгнення у Щасті.
— Книжку «Полінка» я написав у Луганській області, коли повернувся з Кримського, де ледве не загинув. У цей час в мене народилася онука. Моя мати пішла з життя рано, тож моя донька не мала спільних спогадів зі своєю бабусею. Я розумів, що можу загинути, і тоді в моєї онуки не буде спільних спогадів зі мною. І тоді під час обстрілів я написав ці спільні спогади зі своєю онукою — наперед.
Книжка вийшла за три тижні до вторгнення і автор вирішив, що повинен насамперед показати її в зоні АТО, там, де написав ці сторінки.
— Я привіз її в Щастя, влаштували презентацію у місцевій бібліотеці, директорка якої виступила з патріотичною промовою. А за кілька тижнів, коли місто окупували рашисти, вона ж стала головою комісії зі знищення з бібліотечних фондів, як вони кажуть, націоналістичної та «бендерівської» літератури. І в своєму виступі цитувала мої книжки. Ця курка, яка кілька тижнів тому виголошувала патріотичні слова, знищила українські бібліотечні фонди, книги яких люди так потребували. Водночас у Рубіжному кадирівці топили буржуйку моєю книгою «Цуцик», — розповів письменник.
За його словами, з чотирнадцяти бібліотек на окупованій території більш-менш працює лише одна, половину знищено, а в одній влаштовано катівню.
— До речі, в бібліотеці Рубіжного була найбільша в Україні колекція вишиванок — все це знищено. Насамперед вони ліквідовували діячів культури та працівників бібліотек. Вороги розуміють значення культури і те, що знищать нас лише після того, як знищать нашу культуру, — підкреслив автор.
