У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Одним з найскладніших, з технічної точки зору, методів реабілітації бойових ветеранів російсько-української війни останнім часом став яхтинг. Нещодавно декілька десятків учасників бойових дій, які зазнали важких поранень та травм, взяли участь разом із сім’ями в сесіях з реабілітації на базі яхт-клубу Київського Палацу дітей та юнацтва. Кореспондент АрміяІnform поспілкувався з учасниками соціального проєкту «Вітрила на дніпровських хвилях», серед яких впізнав одного з героїв публікацій нашого мілітарного видання, мінометника з позивним «Кропива».
Валерій з радістю зустрівся в яхт-клубі зі своїми бойовими побратимами. З деякими з них він затоваришував ще під час проходження тривалого лікування в різних медичних закладах. Своє важке поранення мінометник «Кропива» дістав у лютому цього року в боях за Бахмут. Він пройшов довгий шлях відновлення — від повністю лежачого хворого до людини, яка вже була спроможна самостійно пересуватись на одній нозі та милицях або на протезі з інвалідною палицею. Фізіотерапевтичні успіхи лікарів були здобуті спільно із зусиллями самого ветерана та його родини. Вони надихали всіх учасників складного процесу повернення українського захисника до повноцінного життя. Підтримка родини стала для ветерана одним з найголовніших чинників подолання наслідків численних контузій та важкого поранення. Й цього разу дружина Неоніла супроводжувала свого мужнього чоловіка під час сеансу вітрильного спорту, організованого за допомогою волонтерів з Ірпеня.
На етапі адаптації та подальшої соціалізації ветерана, який також має назву «період довготривалої реабілітації», до зусиль медиків доєднались представники Благодійного фонду «Стійка нація». Ця благодійна організація, яку очолює Людмила Руденко, дружина українського добровольця на псевдо «Депутат», не лише надає психологічну та психосоціальну допомогу комбатантам, їхнім родинам. БФ «Стійка нація» у співпраці зі співробітниками Київського яхт-клубу та волонтерами, які володіють крейсерськими вітрильниками, організував низку сеансів з вітрильного спорту для учасників російсько-української війни. Завдяки цій синергії яхтинг перетворився на один з адаптивних видів спорту для українських захисників з важкими пораненнями.
Опинившись у відкритому морі на крейсерській яхті разом зі своїми пораненими побратимами, Валерій із захопленням взяв на себе керування десятитонною яхтою. Краса української природи та безмежні обрії на межі води та неба наповнювали радісними емоціями українських захисників та їхніх рідних. Після тривалого мандрування водними просторами Київського моря мінометник «Кропива» вирішив з’єднатись з водною стихією та відчути справжню невагомість. Дружина військового залюбки фільмувала для його дітей та друзів, як фактично на її очах змінювався не лише настрій, а й взагалі психоемоційний стан чоловіка. Після плавання у відкритому морі військовий з ампутацією був фізично трохи втомлений, про що відверто сказав капітану та власнику яхти Сергію Єлову. Але очі його були сповнені великою радістю. Піднявшись на борт яхти, Валерій із захопленням розповідав про свої почуття. Згодом, вже на березі, після вітрильної реабілітації, «Кропива» поділився своїми враженнями про те, що в ньому остаточно закріпилась впевненість у прийдешньому дні та натхненне бажання жити й будувати щасливе майбутнє для своєї великої родини.
Після обіду, який організував благодійний фонд «Стійка нація», на ветерана чекала риболовля. Під час неї він мріяв про те, чим займеться після шпиталю. За словами «Кропиви», він, незважаючи на важке поранення, збирався продовжити службу у Збройних Силах України на посаді інструктора з мінометної справи. А після перемоги над рашистами та остаточного звільнення з лав українського війська Валерій планує зайнятись ювелірною справою. До широкомасштабної війни мінометник вже мав високі робочі розряди з декількох професій, що були пов’язані з роботою з металом. Але стояти на одній нозі по декілька годин біля станків йому, за словами самого військового, було б, безперечно, важко й боляче. «Кропива» навіть показав світлини своїх перших спроб у створенні ювелірних виробів. Людмила Руденко, як керівник благодійної організації, що опікується українськими ветеранами, пообіцяла сприяти воїну в навчанні нової професії, яку він обрав. За її словами, фонд має допомогти ветерану в підготовці документів для отримання гранту на відкриття власного бізнесу.
Благодійний проєкт «Вітрила на дніпровських хвилях» став не лише інструментом для перетворення яхтингу на один з адаптивних видів спорту. Цей проєкт за підтримки Всеукраїнського центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх», а також волонтерських об’єднань, родин українських військовослужбовців, які зазнали важких бойових поранень, перетворився на колиску нових ідей щодо декомпресії ветеранів та їхнього повернення з війни до мирного життя.
Фото автора
