Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Нещодавно ми опублікували першу частину розповіді морпіха на псевдо «Іспанець» про бої на Маріупольському напрямку на початку широкомасштабного вторгнення рф.
У цьому матеріалі пропонуємо вашій увазі продовження історії «Іспанця».
— Свого першого полоненого я взяв, перебуваючи у складі розрахунку ПТРК у районі селища Солодке на Донеччині. Це був перший випадок, коли на нашу групу, яка вже кілька тижнів їздила по різних позиціях та звикла мати справу з танками та іншою технікою, вийшла ворожа піхота, — розповідає захисник. — Нам тоді протистояли російські морпіхи, які відправили групу з десяти мобілізованих з так званої днр за «трофеями». Ворог не знав на яку відстань ми «відкотилися» після штурму й опинився спочатку під вогнем нашої «арти», а потім, ті хто вижив, потрапили до нас у полон.
Інша цікава історія трапилася неподалік Авдіївки, де хлопець разом з побратимами влаштувалися під самим носом у ворога та коригували вогонь з наших мінометів по звуках голосів рашистів.
— Я отримав завдання закріпитися у посадці, де були ворожі позиції, й по якій вже певний час працювала наша «арта» та міномети, — пригадує ті події військовий. — Ми приховано зайшли у посадку та зачаїлися приблизно у 20 метрах від ворога. Вогонь з наших мінометів корегували по голосах росіян: «у нас 300» — кричали вони, ми ж своєю чергою підтверджували влучання.
Згодом підрозділ «Іспанця» перекинули у Мар’їнку, де під час боїв він поставив свій особистий рекорд зі стрільби з АГС-17. Завдяки корегуванню за допомогою дрона йому вдалося влучити по навісній траєкторії в окопи ворога на відстані усього 400 метрів. Ті, хто стикався з роботою АГС, знає наскільки складне це завдання, оскільки за ТТХ цієї зброї — мінімальна дальність стрільби по навісній траєкторії складає 1000 метрів. Потім був «відпочинок» у Пісках, а вже на початку осені 2022 року військовий потрапив на перші курси для сержантів у Великій Британії.
— Навчання у Великій Британії були чудові. Дуже важливо відправляти на них військових, які вже мають бойовий досвід. Там я систематизував свої практичні знання та здобув багато нових. Британські інструктори приділяли нам багато уваги та, враховуючи наш бойовий досвід, ставилися до нас з повагою. До речі, частина курсантів були представниками саме нашого батальйону морської піхоти, — наголошує молодший командир. — Ми вивчали лідерство, психологію, тактику та інші предмети. Там я набув досвіду керування різними підрозділами. Окрім знань, у Великій Британії я здобув багато нових друзів.
Після повернення в Україну хлопець воював у Водяному, де дістав перше поранення у скроню. Того разу на їхню позицію, де він був з побратимом, з яким навчався на курсах, та з дванадцятьма хлопцями, для яких цей бій був першим, вийшла велика група ворожої піхоти. Лише за дві години бою (до поранення «Іспанця». — Авт.) наші захисники ліквідували близько п’ятнадцяти ворожих солдатів.
— Того разу ворог ліз на нас з балки, до якої було лише близько 30 метрів. Про напад повідомили побратими з сусідньої позиції. Але ми побачили ворогів лише коли вони почали виповзати з балки. Після двох годин бою мені сказали, що десь 300 метрів позаду нас є розрахунок АГС. Я добрався до нього та згадавши досвід, набутий у Мар’їнці, вгатив усю «улітку» (29 гранат. — Авт.) в балку і задоволений повернувся на свою позицію. Після цього ворог відійшов, а по нас почала працювати «арта», — розповідає хлопець. — Поранення я дістав від одного з вибухів. Невеличкий уламок попав у скроню та пошкодив артерію. Було багато крові, але я з допомогою медика наклав собі пов’язку та деякий час ще залишався на позиції.
Згодом «Іспанець» залишив позицію та самостійно зміг дістатися до точки евакуації. У шпиталі йому дістали зі скроні уламок та вже за два тижні він повернувся до своїх побратимів у Водяне. Командир роти пропонував йому після лікування поїхати додому у відпустку, але «Іспанець» не хотів залишати побратимів. Менше ніж через добу після повернення, військовий дістав нове поранення — цього разу це була флешета, яка застрягла у плечі. Після одужання та відпустки у кінці 2022 року хлопець знову повернувся до рідного підрозділу. Згодом, враховуючи успіхи Сил оборони України та зменшення інтенсивності бойових дій, батальйон було виведено у тил.
— Під час нашого «відпочинку» я знову потрапив до Великої Британії, — розповідає хлопець. — Цього разу серед курсантів було багато хлопців, що не мали бойового досвіду, тож деякі речі їм давалися важко. Я вдячний британським та нідерландським інструкторам, які вкладали свою душу в те, щоб навчити нас усього, що знають та вміють самі. Це дуже гарний досвід, який можна та треба передавати далі.
Після нашої перемоги «Іспанець» мріє побачити друзів, які залишилися в Іспанії, створити власну родину та виховувати дітей.
Фото автора
