Численні, але розрізнені селянські виступи та повстання другої половини 1920-х — початку 1930-х років були придушені державною владою з її апаратом насильства і не спромоглися…
У важкий час для своєї країни електрик Михайло Ворошило з псевдонімом «Містер Вольт» знайшов себе в ролі волонтера та експерта з FPV-дронів. Після визволення Чернігівщини від окупантів він разом із друзями вирішили відкрити власну майстерню та активно долучитися до допомоги нашим захисникам.
…Коли ворог оточив обласний центр, Михайло став волонтером. Велосипедом розвозив медикаменти та їжу для тварин у ті райони міста, куди неможливо було доїхати іншим транспортом. Іноді їздив і на самі бойові позиції. Одного разу його, як тямущого спеціаліста, порекомендували для ремонту прицілу нічного бачення 1ПН58. Річ у тім, що цей прилад живився від батарейки ще радянського зразка, і саме вона вийшла з ладу. Терміново потрібно було щось вигадати. Михайло знайшов нове технічне рішення цього питання. Він використав елементи від електронних цигарок, якими й оснастив приціл. Також обладнав пристрій «зарядкою» Type-C і він знову запрацював. Ба більше, запрацював з новою силою. Відтепер час його роботи складав близько 180 годин, а на старих елементах приціл був ефективним лише близько 70 годин.
— За фахом я вчитель фізичної культури, — розповів «Містер Вольт». — П’ять років тому зацікавився електрикою, оскільки вважав, що ця тема є доволі перспективною в плані додаткового заробітку.
Розпочинав чоловік із виготовлення рекламних вивісок. Пізніше займався ремонтом електротранспорту: самокатів, велосипедів тощо. Наприкінці минулого року захопився збиранням та ремонтом коптерів.
Повербанки на фронт
Після історії з відремонтованим прицілом у Михайла виникла ідея робити повербанки з батарейок від електронних цигарок.
— Вчасно зарядити телефон чи планшет — одна з важливих потреб наших військових. Це стає суттєвою проблемою, коли на полі бою відсутнє електропостачання, — говорить «Містер Вольт». — Вирішив допомагати ЗСУ у цьому питанні. Спочатку шукав у знайомих використані електронні цигарки, але тепер цей «робочий матеріал» надходить до мене з різних областей нашої країни.
Зібрані вживані «електронки» волонтери спочатку розбирають, а потім сортують у спеціальні бокси. Кожен з акумуляторів тестується. До речі, не всі ці елементи живлення підходять для майбутніх повербанків. За словами майстра, таких лише трохи більше ніж 30 видів.
— Спершу ми заряджаємо всі здобуті батарейки. Потім вони лежать протягом дня, щоб ми могли виявити, чи є втрата місткості, — пояснює процес волонтер. — Якщо заряд втрачається — такі не використовуємо. Корпус для повербанку ми друкуємо на 3D-принтері. Загалом збірка самого «повера» займає не більше ніж три години. Головне — мати всі необхідні компоненти, такі, як пластик для корпусу, клей, зарядні пристрої для батарейок, плати та використані електронні цигарки.
Волонтерське «виробництво» має свій фірмовий логотип — знак Перуна, який наноситься на кожен повербанк. В телефоні у Михайла безліч фото, які засвідчують, що військовики з радістю використовують його пристрої на бойових позиціях.
Дрони на передову від «Містера Вольта»
За досить короткий проміжок часу Михайло Ворошило став справжнім експертом у створенні та використанні FPV-дронів для потреб Збройних Сил України. Аби підвищувати свій фах, він постійно використовує різні спеціалізовані інтернет-ресурси, спілкується з однодумцями в спеціальних телеграм-групах.
За його словами, на полі бою FPV-дрони мають чимало переваг. Їх можна легше вивести з «радіоелектронних борон». Та й розвивають ці «пташки» швидкість до 100 км/год, що робить їх ідеальними для розвідки та скидання «подарунків» для ворога.
— FPV-дрони, або «ударні дрони», як їх ще називають, передають відеосигнал в реальному часі, дозволяючи операторам бачити все через спеціальні окуляри. Вони відзначаються великою швидкістю, що робить їх ідеальними для проходження радіоелектронних перепон, — пояснює волонтер.
Однією з модернізацій, яку замовляють на дрони військові, є переобладнання їх пультів керування. Зокрема, оснащення виносними антенами, які дозволяють керувати безпілотником з окопу чи бліндажу та суттєво збільшити дальність польоту. До того ж винесення антени на певну висоту (до 15 метрів) дозволяє мінімізувати перешкоди від дерев чи будинків на місцевості під час керування «пташкою». Це також значно зменшує ймовірність втрати літального апарата.
— Ось ці дрони, що ви бачите, нам надали військові для ремонту, — показує Михайло своє «господарство». — До цього тут був цілий «вінегрет» із різних запчастин. Наразі два літальні апарати зібрали і безоплатно передали у підрозділи. Один з них вже підняли в повітря та випробували у полі. Скоро він відправиться до місця служби.
Волонтер розповідає, що роботи наразі у нього вистачає. Не вистачає рук. Постійно надходять нові замовлення від військових і тому працювати доводиться до пізньої ночі.
Кілька місяців тому майстер відкрив збір на складники, які потрібні йому для роботи.
— Для досягнення максимальної ефективності нам потрібно придбати додаткове обладнання, таке, як ноутбук для налаштування FPV-дронів, — говорить «Містер Вольт». — Доводиться проводити збір коштів для цього, тому запрошую всіх охочих долучитися до цієї важливої справи.
Михайло Ворошило — приклад того, як простий громадянин може допомагати нашим військовим у боротьбі з окупантами, перетворивши свої навички та знання в інструмент захисту та безпеки. Якщо ви бажаєте підтримати ініціативу волонтера, то заходьте на інстаграм-сторінку «Містера Вольта».
Фото автора та з архіву Містера Вольта
