Спрощений алгоритм дозволяє поновитися до війська без судової тяганини. Це стало вирішальним аргументом для багатьох бійців. Історію одного із них фахівці групи комплектування 1-ї Президентської…
Коли наприкінці серпня 2014 року українські воїни виходили з оточення під Іловайськом, повіривши слову честі російських офіцерів, їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тоді росіяни ницо порушили всі обіцянки і гарантії безпечного виходу, підступно розстрілявши колони захисників України, серед яких було багато поранених і виснажених бійців. У соняшникових полях під Іловайськом загинули 366 українських воїнів, 158 зникли безвісти, 429 зазнали поранень, 300 потрапили в полон.
Соняшники того дня почервоніли від крові українських солдатів, серця українців скам’яніли від ненависті до підлих російських агресорів, а «слово честі» російських офіцерів остаточно перетворилось на синонім відвертої брехні та підступної зради. Наприкінці серпня 2014 року російські загарбники свідомо обрали ганьбу і безслав’я. У соняшникових полях Іловайська українські захисники здобули честь та безсмертя.
Одні з найяскравіших і найвідоміших легенд про мужність, вірність Батьківщині, стійкість перед обличчям смерті й вибір безсмертя замість безслав’я походять із античної Спарти. Одна із них оповідає про матір, яка, вручаючи синові — оборонцеві Вітчизни — щит, промовила: «Із ним або на ньому».
Сенс цього лаконічного вислову був простим: під час ганебної втечі з поля бою найпершим, що кидали бійці, був важкий щит. Позбавившись цього обтяжливого елементу бойового спорядження можна було втекти й повернутися додому живим, але навіки знеславленим. Тому воїни, які не зрадили присязі, могли повернутись додому або зі щитом, або на ньому — з честю загинувши на полі бою.
Друга знаменита легенда пов’язана із відповіддю спартанців, які захищали Термопільську ущелину, на вимогу перського деспота Ксеркса І скласти зброю: «Прийди і візьми», — відповів загарбникові спартанський цар Леонід, який добре пам’ятав, як він може з честю повернутися додому — зі щитом або на щиті.
Коли 24 лютого 2022 року, вже розпочавши широкомасштабний напад на Україну, російський диктатор владімір путін звернувся до українських військових з безчесними пропозиціями зрадити присязі та скласти зброю, він вважав, що українці подібні до росіян і спроможні обрати ганьбу замість честі. Він вкотре помилився щодо України й українського народу, воїни якого ніколи не ламали слова.
Подібно до ще одного давнього деспота, який погрожував спартанцям зруйнувати їхню Батьківщину і зрівняти з землею її міста, путін погрожував українцям тотальним знищенням у разі, якщо вони наважаться чинити спротив. «Якщо я візьму Спарту силою, якщо я зламаю її ворота, якщо я проламаю таранами її стіни, то нещадно знищу все населення і зрівняю місто з землею!» Відповідь українців стала неочікуваною для нападника і навіть для тих у світі, хто співчував Україні як жертві нападу. Вона була такою само, як у спартанців: «Якщо».
Горде українське «якщо» у відповідь на погрози російського агресора лишається твердим і непорушним від першого дня Великої війни. Воно не було озвучене у пишних промовах і зафіксоване в офіційних документах. Воно оприявнилось у вчинках кожного з українців, які стали на захист своїх дітей і батьків, своєї землі та будинків, своїх переконань і своєї віри — усіх тих і всього того, що кожен з нас може назвати Україною.
читайте також:
«Не плачте за мною, якщо в полі згину», але «несіть мене, лелеченьки» обережно долиною темряви крізь соняшникові поля до світла, бо я захисник рідної України.
