Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Є в рашистському політикумі така собі потвора на прізвисько медвєдєв. Молодому поколінню українців цей персонаж, мабуть, і невідомий. Хоча колись він засвітився в доволі популярному відео, де янукович на якомусь державному заході дав йому посмоктати цукерку. А між тим, є в біографії медвєдєва й дуже значна сторінка. З 2008-го по 2012 рік він виконував обов’язки президента рф. Звісно, сталося це не в результаті величезних змін в уподобаннях російського електорату, а просто це було бажання путіна зробити тимчасове рокірування для створення ілюзії демократичних свобод на болотах. На цей час вимушеного відпочинку кремлівський щур обійняв посаду прем’єра, а медведєв очолив царський трон, як то кажуть, за згодою сторін.
Для приколу кремлівський бабуїн став використовувати цього покидька задля наганяння жаху на світову спільноту та сусідів по СНД. У цій рольовій грі щур узяв на себе подобу доброго судді, а дімасу запропонував роль негідника. Саме під час його правління у серпні 2008 року була розпочата війна проти Грузії. 9 серпня медвєдєв заявив про початок операції «з примусу до миру». У той же день до Південної Осетії увійшли російські танки та бронетранспортери, а російські ВПС завдали авіаударів по військових об’єктах на території Грузії. 26 серпня медвєдєв заявив, що підписав укази про визнання рф незалежності Південної Осетії та Абхазії.
Також тимчасово коронований медвєдєв відзначився перемовинами у 2010 році з тодішнім президентом України януковичем. Їхнім результатом стало підписання кабальних для України «Харківських угод», які продовжували перебування чорноморського флоту рф на території України на 25 років. Згодом це суттєво сприяло нарощуванню військового контингенту збройних сил держави-агресора, що в березні 2014 року вилилося в анексію Криму. Звісно, медвєдєв виступав на них лише як провідник волі царя, але робив це дуже натхненно й завзято.
Як доповнення до образу поганого НКВСника час від часу діма робив відеозвернення, в яких залякував українців смертною карою за любов до Степана Бандери і згадування про своє національне коріння. Причому вже тоді в його лексиконі з’явилися слова: «нацисти, послідовники фашизму й американські маріонетки». Так чотири роки він на контрасті зі своїм патроном і відбув свою президентську ротацію. Потім погана міль повернулася в царське крісло, а медвєдєву так і залишили роль негідника.
Особливо «гармонійного» вигляду в цій ролі він набув під час широкомасштабного вторгнення російських загарбників в Україну, перебуваючи на посаді заступника голови ради безпеки рф. Час від часу, перебуваючи в алкогольному чаду, він видає на-гора шокуючі заяви, які більше лякають самих московитів. Наприклад, в одному зі своїх постів у соціальних мережах медвєдєв прямо погрожує використанням ядерної зброї в разі успіху українського контрнаступу. За словами цього представника кремлівської влади, російські окупанти, відбиваючи контрнаступ міфічного «колективного ворога», нібито не тільки захищають «громадян росії й нашу землю», а й «запобігають світовому конфлікту».
— Людям, які страждають в окопах розділеної країни, по-справжньому потрібна тільки капітуляція, яка, можливо, відкрила б шлях до миру. Але миру не хочуть ані у Вашингтоні, ані в Києві. Америка хоче безроздільної влади й заради неї не шкодує кривавого українського сала. Адже якщо уявити собі, що наступ укробандерівців за підтримки НАТО вдався й вони відторгнули частину нашої землі, то нам довелося б через указ президента росії від 02.06.2020 року піти на застосування ядерної зброї. Іншого виходу просто не залишиться. Тому наші вороги повинні молитися на наших воїнів. Вони не дають розгорітися світовій ядерній пожежі, — додає професійна п’яничка.
Такі висновки робить цей затьмарений алкоголем і комплексом неповноцінності «провидець». Звісно, висловлювання людини під спиртовим токсикозом не треба сприймати буквально. Але, якщо враховувати, що ця роль була відведена йому безпосередньо бункерним дідом ще 15 років тому, то такі погрози — це не зовсім плід хворої фантазії. Перефразовуючи відому приказку, можна з упевненістю сказати: «Що в путіна на умі, то в медвєдєва на язиці».
