Він чітко усвідомлював характер та наслідки своїх дій, скерованих на підрив боєздатності частин та підрозділів Сил оборони України. Суд засудив громадянина України до 5 років…
На жаль, Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» нині не в змозі здійснювати повноправний навчальний процес у місці постійної дислокації. Причина тому — війна. Але, попри все, життя триває й у неймовірно важких умовах Україна продовжує готувати майбутніх офіцерів вітчизняного флоту.
Як і в усіх вищих навчальних закладах країни, цьогоріч у військовому виші відбувся черговий набір курсантів. Про перебіг вступної кампанії та про те, хто і з якою мотивацією влітку поточного року поповнив його лави, кореспонденту АрміяInform розповів начальник інституту капітан 1 рангу Максим Кіріакіді.
— Максиме Вікторовичу, звісно, що півторарічна широкомасштабна війна з російськими агресорами внесла свої корективи у процес підготовки офіцерських кадрів для Військово-Морських Сил України. Але інститут, який ви маєте честь очолювати, живе, функціонує та продовжує здійснювати набір курсантів. Що ви можете розповісти про цьогорічну вступну кампанію? Як довго вона тривала та за якими спеціальностями надалі навчатимуться першокурсники?
— Так, інститут існує і цьогорічна вступна кампанія теж відбулася. Вона тривала з 10-го до 20 липня. Як і зазвичай, до нас вступили юнаки та дівчата. Їх зарахування до навчального закладу відбулося за кількістю набраних балів під час складання національного мультипредметного тесту, який торік через війну було запроваджено замість зовнішнього незалежного оцінювання. Абітурієнти тримали іспити з таких предметів, як математика, українська мова, історія України та іноземна мова. Крім того, безпосередньо на базі інституту вони проходили ретельний медичний огляд, скрупульозний професійно-психологічний відбір та складали фізичну підготовку. А в подальшому курсанти навчатимуться за двома спеціальностями — озброєння і військова техніка та забезпечення військ (сил). Своєю чергою в кожної спеціальності є свої спеціалізації. Перша спеціальність розподіляється на корабельну зброю та засоби навігації, корабельне радіотехнічне озброєння та засоби зв’язку, корабельні енергетичні установки, а також на берегове ракетне артилерійське озброєння. А друга — передбачає навчання за спеціалізаціями морально-психологічне забезпечення у підрозділах (на кораблях) та пошуково-рятувальні й водолазно-аварійні роботи на морі.
— Яка спеціалізація за підсумками цьогорічної вступної кампанії найбільш популярна серед молоді? Куди був найбільший набір та конкурс?
— Якщо казати про конкурс, то найбільший (чотири людини на місце) був за спеціалізацією «морально-психологічне забезпечення». Для країни, в якій вже півтора року триває така кровопролитна широкомасштабна війна, цей факт є невипадковим. Адже багато людей повертається з фронту з посттравматичним психічним стресовим розладом. Тож їм потрібна морально-психологічна допомога. Людей треба виводити з цього вкрай небезпечного стану. А хто це має робити? Психологи. Тому молодь і прагне опанувати відповідний фах, аби бути корисними в суспільстві та допомагати людям повертатися до повноцінного життя. А щодо набору, то найбільше абітурієнтів втупило на навчання за спеціалізацією «корабельна зброя та засоби навігації». Для військово-морського вишу це й зрозуміло. Адже йдеться про майбутніх командирів кораблів, штурманів та офіцерів-фахівців з озброєння.
— А чи вирізняється чимось цьогорічна вступна кампанія до вишу від подібних кампаній минулих років?
— Так, вирізняється. І передусім уже тим, що поточного року державне замовлення на вступ до нашого вищого навчального закладу було збільшено майже в півтора раза. Це передусім пов’язано з тим, що в країні триває війна. Відповідно збільшується кількість частин і кораблів. А отже, є потреба й у підготовці висококваліфікованих офіцерських кадрів. І, до речі, поточного року ми виконали держзамовлення повністю, що красномовно свідчить про те, що в такий непростий воєнний час молодь із бажанням іде до війська, щоб зробити свій внесок у перемогу над російськими загарбниками. А щодо організаційних питань, то, як порівняти з минулим роком, порядок і правила приймання суттєво не змінилися. За винятком, напевно, того, що у 2022-му обов’язковим іспитом для абітурієнтів була історія України, а поточного року на загальнодержавному рівні було ухвалене рішення про обов’язкове складання математики. Дещо покращилися й умови вступу. Приміром, якщо торік наша відбіркова виїзна комісія працювала в декількох місцях, то в цьому році набір абітурієнтів уже здійснювався в одному місці, що свідчить про позитивний бік змін у напрямку підтримання безпеки в державі.
— А що в майбутньому чекає на нинішніх першокурсників? Скільки років вони навчатимуться та який освітній рівень здобудуть після закінчення вишу?
— Як і в інших вищих навчальних закладах України, у нашому виші запроваджена багаторівнева Болонська система освіти. На практиці це означає те, що після закінчення 4-го курсу навчання наші випускники отримують військове звання «лейтенант» та диплом бакалавра, після чого їх призначають на первинні офіцерські посади в частини та на кораблі Військово-Морських Сил та Державної прикордонної служби України. В подальшому в них є вибір: або продовжувати нести офіцерську службу з відповідним рівнем освіти, або спробувати вступити на магістратуру до нашого інституту, де на очній формі навчання для здобуття диплома магістра треба навчатися два роки, а на заочній — три. Причому в часовому вимірі щодо продовження навчання вони не обмежені. В офіцерів є можливість повернутися до вишу одразу після здобуття бакалавра, так і за рік, два, п’ять або більше після закінчення нашого вишу. Головне — їхнє бажання та, звісно, знання.
— Чи мають шанси ті, хто не подолав вступний бар’єр, все ж потрапити до вашого навчального закладу?
— Звісно, що вступили до Інституту Військово-Морських Сил не всі охочі. Навіть попри наявні серйозні виклики, пов’язані з широкомасштабною російською агресією та попитом на офіцерські кадри, ми не можемо зарахувати кожного охочого. Людина має бути готова до навчання: освітньо, фізично та за своїми морально-психологічними якостями. Тим, хто не добрав визначену кількість балів за обраною ним спеціалізацією, ми пропонували перевестися на іншу спеціалізацію або піти навчатися на старшин до Фахового коледжу морського транспорту. Хтось погоджувався з такою пропозицією, хтось — ні. Це особисте право й рішення кожного. А якщо людина за визначеними критеріями не пройшла медичний огляд або професійно-психологічний відбір, то, звісно, вона має спробувати свої сили вже в цивільному житті. Адже нашому війську потрібні здорові та психологічно стійки люди. І це стосується як юнаків, так і дівчат.
— До речі, а скільки дівчат вступило цьогоріч до вишу? Багато з-поміж них тих, хто мріє про морську романтику?
— Поточного року на навчання до нашого інституту вступило 26 дівчат. Це свідчить про те, що у важкий воєнний для країни час наші жінки також воліють долучитися до захисту незалежності та територіальної цілісності України від російських загарбників. Як порівняти з минулими роками, поточного кількість таких охочих зросла. Багато хто з них пішов опановувати спеціальність «морально-психологічне забезпечення». Цей факт є невипадковим. Адже жінка є більш чутливою до лиха та проблем людей навколо, ближче до серця бере біль іншого, через що й добрим психологом їй стати легше. Але загалом дівчата вступали й на інші спеціальності. В нашій країні є гендерна рівність й у своєму виборі вони, як і чоловіки, не обмежені. Приміром, вже наступного року у нашому виші вперше за його історію існування відбудеться випуск дівчат, які навчаються за командирськими спеціальностями на штурманів.
— Чи продовжують поповнювати лави Інституту вихованці Військово-морського ліцею імені Володимира Безкоровайного?
— Улітку поточного року лави нашого вишу поповнило 25 військовослужбовців служби за контрактом. У багатьох за плечима бойовий досвід боротьби з російськими загарбниками. Причому виявили бажання стати військовими морськими офіцерами не лише ті, хто ніс службу у частинах і на кораблях ВМС України, а й сухопутники. Щодо останніх, то здебільшого до призову на військову службу вони закінчували різного профілю морехідні училища та працювали в морі на цивільних суднах. І от зараз, як кажуть, вирішили знову повернутися на морську стезю. Кількісно приблизно стільки ж, як і військовослужбовців, поточного року було зараховано до лав Інституту вихованців Військово-морського ліцею імені Володимира Безкоровайного. Вступили до нас хлопці й з інших ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою. Але переважна більшість вступників — це вчорашня цивільна молодь, випускники загальноосвітніх навчальних закладів.
— Набір на перший курс відбувся лише минулого місяця. Але у вас, напевно, вже була можливість познайомитися та поспілкуватися з «новобранцями». Як оцінюєте їхній фізичний та морально-психологічний стан? Чи готові вони до військової служби та плідної праці?
— Напевно, давати характеристику та оцінку кожному ще зарано. Якщо вони в умовах широкомасштабної російської агресії зробили такий крок та вступили до військового вишу, то в морально-психологічному сенсі мають бути до служби готові. А щодо фізичного стану, то тут існують певні проблеми, пов’язані зі спалахом коронавірусної інфекції та знову-таки загарбницькою війною, яку веде проти нас росія. Адже саме через це останні три роки школярі майже не відвідували заняття у своїх навчальних закладах, а займалися дистанційно — за комп’ютером. При цьому і фізичне виховання вони опановували в режимі «онлайн». Це навіть дивно звучить, але, на превеликий жаль, такими є сумні реалії сьогодення. Як висновок, у фізичному сенсі вони трішки відстали. Так, хто цього волів, той займався самостійно у спортзалах і на стадіонах. Але в нашу епоху смартфонів далеко не кожний може себе змусити це зробити. І це наша спільна загальнодержавна біда й проблема…
З тими, хто вступив до вишу з військ та ліцеїв, таких проблем немає. Вони спортом і фізичною підготовкою займалися. А от школярів треба підтягувати, і ми це робимо вже зараз під час проходження ними курсу занять на полігоні з базової загальновійськової підготовки.
— А коли розпочалися та мають закінчитися ці заняття та які дисципліни опановують під час «КМБ» курсанти-першокурсники.
— Заняття розпочалися одразу наступного дня після їхнього зарахування до вишу, тобто 21 липня, та вже невдовзі мають завершитися, після чого юнаки та дівчата складатимуть Військову присягу. А дисципліни вони опановують зараз такі ж, як і їхні ровесники з інших військових навчальних закладів країни: тактичну, вогневу, стройову, інженерну, медичну, розвідувальну, психологічну підготовку, РХБЗ, військову топографію та засоби зв’язку. Мешкають у наметах, у польових умовах і, вимірюючи полігонні кілометри, звикають до навчально-бойових буднів та навчаються виживати й перемагати в умовному бою, щоб потім вміти бити справжнього ворога.
— Максиме Вікторовичу, розкажіть, будь ласка, в якому ритмі впродовж подальших чотирьох років триватимуть заняття з майбутніми офіцерами вітчизняного флоту?
— Ритм життя й навчання в нашому виші дійсно насичені. Вже зараз, після закінчення вступної кампанії, я, як начальник Інституту, запрошую вступати до нас молодь уже наступного року. Ті, хто наважиться на такий крок, не пошкодують. По-перше, наш навчальний заклад має досить потужну навчально-матеріальну базу та є єдиним у країні, де готують фахівців для корабельного складу ВМС ЗС України. По-друге, майже всі курсанти за термін свого навчання проходять практику на кораблях країн-партнерів за кордоном. Зокрема на кораблях Великої Британії, Польщі, Болгарії, Італії та інших країн. Окрім того, за домовленістю, ми використовуємо змішану форму навчання. Тобто наші курсанти мають змогу один семестр навчатися у себе вдома в Україні, а другий семестр у військово-морському виші іншої країни. Деякі курсанти навіть упродовж року навчаються у Великій Британії. Також окремі майбутні офіцери здобувають бакалаврський рівень освіти в Італії, де навчаються впродовж трьох років — з 2-го по 4-й курс. Там же вони проходять практику на відомому вітрильнику «Амеріго Веспуччі» та ходять у море на інших бойових італійських кораблях і сучасних фрегатах. Ну і, звісно, що й безпосередньо на базі нашого вишу курсанти здобувають дуже висококваліфіковану професійну підготовку. У нас для цього є все: сучасне озброєння, обладнання, тренажери та досвідчений професорсько-викладацький склад.
— У країні вже півтора року триває широкомасштабна війна… Напевно, в негативному сенсі це не могло не вплинути на хід навчального процесу. У який спосіб ви виходите зі складної ситуації, що склалася, у зв’язку з російською агресією?
— Одразу зазначу, що ніякого зриву навчального процесу через російську агресію в нашому виші не сталося. Так, організаційно працювати стало трішки важче. Передусім це пов’язано зі змінами через певні обставини місць проведення занять. А по-друге, на навчання курсантів негативно впливають повітряні тривоги. Адже росіяни будь-якої миті можуть завдавати своїх ракетних ударів. Тож треба дотримуватися відповідних заходів безпеки та спускатися в укриття. А вже потім надолужувати втрачене, вносячи свої корективи у програму та розклад занять. А загалом навчальний процес триває своєю чергою. Курсанти воліють навчатися, викладачі — викладати. І ті, і інші добре усвідомлюють свою відповідальність та люблять свою справу. До речі, на відміну від інших цивільних вищих навчальних закладів країни, де багато хто з викладачів нині перебуває за кордоном, наші викладачі всі на місці і проводять практичні й теоретичні заняття в класах, а не в режимі «онлайн». Так, є ще одна проблема, пов’язана з тим, що через дотримання заходів безпеки ми не можемо зараз проводити практичні заняття на кораблях. Але, як я вже сказав, цю прогалину ми намагаємося компенсувати завдяки допомозі з боку наших іноземних партнерів, на кораблях яких і стажуються наші курсанти. До речі, нещодавно четверо з них проходили практику на польському військовому кораблі та два місяці провели в морі. Вони вийшли з Польщі, пройшли з Балтики через Північне море та Гібралтар, зайшли до Середземного моря та відвідали практично всі порти країн Європи. А коли вони вже повернулися до України, ми їх навіть не впізнали. Не за зовнішніми ознаками, звісно, а в сенсі того, як вони добре опанували англійську мову. Можна сказати, що вони нею вже розмовляють як рідною. Тож ще раз звертаюся до абітурієнтів наступного 2024 року: «Вступайте до нашого вишу, не пошкодуєте, і звідти ви вийдете всебічно розвиненими особистостями, справжніми професіоналами своєї справи й людьми, закоханими в море та свою Батьківщину».
— Дякую за розмову.
На знімках: начальник Інституту Військово-Морських Сил НУ «Одеська морська академія» капітан 1 рангу Максим Кіріакіді та миті навчального процесу у виші.
Фото Євгена Тристана та з архіву інституту
Відео Євгена Тристана
