Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Національний одяг — один із проявів національної ідентичності українців. У цей непростий час ми носимо вишиванки з гордістю, і на свята, і в повсякденному житті. Саме тому цю сферу обрав для бізнесу колишній контррозвідник Олександр Ткачук з дружиною Яною, відкривши власну справу після початку широкомасштабного вторгнення. На початку війни він викривав і знешкоджував російських агентів, з 2014-го по 2018 рік періодично перебував у відрядженнях у зоні АТО/ООС. Зі співзасновником ветеранського бізнесу кореспондентка АрміяInform поспілкувалася в рамках виставки на VI Міжнародному ветеранському форумі.
З початком вторгнення чоловік разом із дружиною вирішив робити те, що підтримає українську культуру. Вони не мали досвіду у швейній справі, але відкрили цех із пошиття одягу в етностилі.
— До широкомасштабного вторгнення ми не займались вишиванками. — розповідає Олександр. — Я працював в ІТ-секторі у сфері кібербезпеки, дружина була вебдизайнером. У мене вже була вишиванка, подарована дружиною, а в неї не було такого вбрання. Коли почалось широкомасштабне вторгнення ми мешкали на Київщині та приєднались до блокпоста неподалік дому. Коли росіян відкинули від Києва, потрібно було чимось займатись, адже попередню роботу ми втратили через війну. Тоді ми й вирішили зайнятися етнічним одягом. Спочатку це були вишиванки, які ми дарували людям з-за кордону, котрі підтримували нас фінансово та продовольством. Ми помітили дефіцит вишиванок, бо чимало фабрик зупинилися.
Родина переїхала до Івано-Франківська й заснувала власний бренд «Вишиваночка».
— З часом виникла ідея власного виробництва й уже в січні 2023 року за допомогою гранту від Українського ветеранського фонду ми відкрили власне виробництво вишиванок. Спочатку це була одна вишивальна машинка, потім більше, а зараз у нас уже цілий штат працівників. Ми з дружиною також зайняті в цьому бізнесі. Виготовляємо 80-100 вишиванок на місяць. Це досить непоганий показник для такого сектору. Створюємо власні авторські дизайни, дружина працювала вебдизайнером, тож знання знадобились, щоб зараз придумувати візерунки для вишиванок.
У виробах цього бренду нині одружуються, а захисники замовляють своїм дружинам у подарунок. Їхні вишиванки носять у Франції, США, Польщі, Німеччині.
— Крім власних розробок, ми створюємо вишивки за взірцями з регіонів. У нас дуже багата культура. В давнину вишиванки були унікальні, люди ніколи не копіювали візерунки одне одного, тож кожна вишиванка була оригінальна та автентична. За орнаментом можна зрозуміти, в якому регіоні України й у який період вона була створена. Це дуже цікавий кластер історії, який ми плануємо відроджувати й популяризувати.
Водночас засновники ветеранського бізнесу підтримують захисників і захисниць своєю волонтерською діяльністю.
— Крім вишиванок, ми також відшиваємо одяг для військовослужбовців, зокрема фліски та прапори. Це ми робимо власним коштом і просто передаємо нашим військовослужбовцям.
Бізнес Олександра та Яни стрімко розвивається, адже вишиванки нині дуже популярні, тож вони мають плани для розширення справи й водночас підвищують свою підприємницьку кваліфікацію.
— Вишиванки — це одяг на святкові дні, але ми плануємо створювати такі вироби і як повсякденне вбрання. Однак це будуть не вишиванки, а вишитий одяг, наприклад трикотаж, — ділиться планами Олександр. — У нас сімейна справа, ми з дружиною її почали з нуля, тож постійно вчимося. Нещодавно за підтримки Міністерства у справах ветеранів ми їздили на п’ятиденні курси із сімейного підприємництва, де навчають вести сімейний бізнес. Ми вважаємо, що саме ця галузь підприємництва має великі перспективи, тому що саме в такому партнерстві відчуваєш надійну підтримку, і ймовірність того, що результат буде ефективний, набагато вища.
