Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Жорстока війна, розпочата росією на території нашої держави, щодня завдає незворотних втрат українським родинам. Це діти, жінки, літні люди, і військові, що гинуть, захищаючи країну від окупантів.
Коли людина втрачає когось із близьких або ж опиняється у ситуації, яка загрожує життю, чи стає свідком смерті інших, у неї може сформуватися «синдром вцілілого». Вона знецінює власний негативний досвід, почуває сором та провину, позаяк вважає, що не доклала зусиль, аби врятувати життя близької людини.
«Синдром вцілілого» може бути частиною посттравматичного стресового розладу, та значно частіше його причиною є стрес і глибокі переживання. І найбільш дієвою допомогою, як не дивно, є прості слова й турбота оточення.
Ось кілька порад від психологині Тетяни Єрмолаєвої. Повну розмову зі спеціалісткою дивіться на YouTube-каналі ГО «Безбар’єрність».
«Синдром вцілілого» — це сильне почуття провини через загибель рідної людини чи побратима та беззаперечна впевненість: «Якби я встиг/повівся інакше, він був би живий».
Найбільш дієвими є прості слова підтримки:
· «Твоєї провини в тому, що сталося, немає»
· «Ти зробила все, що змогла»
· «Ти не міг вплинути на події»
«Синдром вцілілого» формується через те, що той, хто пережив загибель близької людини, фіксує свою провину в одній точці і вважає, що, якби міг повернутися саме в той момент і щось змінити, наслідки були б іншими.
У такій ситуації потрібно розірвати минуле і теперішнє. У цьому може допомогти фахівець або оточення.
А також прості щоденні речі. Простежте, щоб близька вам людина:
· дотримувалася режиму дня;
· піклувалася про свій стан;
· мала щоденні рутинні справи;
· дозувала час для горювання та не перебільшувала з візитами на кладовище;
· змогла врешті-решт попрощатися із загиблою людиною і відпустити її.
Якщо ви помічаєте, що не в змозі допомогти самостійно, запропонуйте близькій людині звернутися до спеціаліста.
Матеріал підготовлений у межах комунікаційної кампанії «Ти як?», що є одним із ключових «пазлів» Всеукраїнської програми ментального здоров’я, яка впроваджується в Україні за ініціативою першої леді Олени Зеленської.
Підготувала Леся Медведенко
