Регулярні відверті особисті розмови з військовими допомагають підтримувати їх, з’ясовувати та вирішувати їхні проблеми та запобігати випадкам самовільного залишення частини. Саме тому в 40-й…
Того дня противник намагався зайти на позиції українських захисників. Артилерія противника гатила без зупину, працював ворожий танк, а російська піхота готувалася до штурму. Однак ворожі штурмовики натрапили на українського снайпера, який вів своє полювання на «асвободітєлєй».
— Вони під’їхали на танку, спішилися та почали готуватися йти на штурм наших окопів. До мене «долітали» уривки команд, що віддавав ворожий командир. Самі ж окупанти були як на долоні, і я міг працювати, — починає розповідь снайпер на псевдо «Лис». — Я не знав, яка ситуація у хлопців на позиції, але точно був впевнений, що зроблю все, щоб ця мерзота туди не потрапила. Знаючи, як ворог чинить з нашими полоненими, як добиває поранених, мій організм мобілізувався, а мозок з шаленою швидкістю аналізував ситуацію. Я почав робити свою справу.
Гул танка та розриви ворожої арти дали можливість українському марксмену влучно та непомітно відпрацювати по ворожій піхоті, яка залягла в готовності до бою.
— Я прицілився — постріл, мінус один. Затих. Знову швидко навівся і знову ціль вражено. Потрібно було змінювати позицію, але щільний вогонь не давав мені цього зробити. Я розумів, що мене ось-ось виявлять, тому мав діяти максимально швидко, — продовжує розповідь хлопець.
Десантник каже, що після того, як він знищив десяту ціль, по ньому почав працювати ворожий міномет.
— Розриви були дуже близько. Мене засипало землею, гілками та камінням. Я відчув, як запекло у спині. Проте, перш ніж перед очима настала темрява, я встиг зробити ще три постріли. Як потім вже з’ясувалося, вони теж були влучні, — посміхається Лис.
Під час того бою десантник зазнав важких осколкових поранень, але перед тим як втратити свідомість, зумів знищити трьох окупантів. Загалом тоді він демілітаризував тринадцять рашистів.
— Після поранення я пролежав на своїй позиції приблизно шість годин. Вже не пам’ятаю, як мене знайшли та евакуювали, але вдячний нашим медикам за вчасну і кваліфіковану допомогу, — говорить снайпер.
Нині «Лис» проходить лікування у військовому медичному закладі. Після одужання планує повернутися у свій рідний підрозділ.
— Нехай знають, що я скоро повернуся в стрій і буду продовжувати знищувати російську нечисть, яка залишилася на нашій землі. Я мрію, щоб усі українські діти жили у вільній, безпечній країні!
Джерело: служба зв’язків з громадськістю 25-ї окремої повітряної Січеславської бригади
