Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Кореспондентка АрміяInform відвідала зведений медичний загін, поспілкувалася з лікарями та на власні очі побачила, як медики стабілізують поранених.
— Ми тут надаємо першу кваліфіковану медичну допомогу військовослужбовцям, яких привозять безпосередньо з «нуля», — говорить лікар-анестезіолог Родіон. — Коли вже поранений стабілізований, і ми впевнені, що він перенесе транспортування, ми відправляємо його у шпиталь.
В обов’язки анестезіолога входить забезпечення прохідності дихальних шляхів, стабілізація діяльності серцево-судинної системи, відслідковування летальних функцій та знеболювання пораненого під час оперативного втручання.
— Наші захисники зазнають на лінії зіткнення багато травм різного характеру: черепно-мозкові, абдомінальні, торакальні, травми кінцівок, ампутації та хімічні опіки. Особисто для мене найважче, коли привозять військовослужбовця з комбінованими травмами і при цьому він має порушення летальних функцій. У таких випадках треба залучати максимальну кількість хірургів для надання допомоги пораненому та зупинки кровотечі, — додає лікар-анестезіолог Родіон.
Поки ми спілкувалися з медиком, до стабілізаційного пункту привезли декілька поранених з «гарячої точки» на Лиманському напрямку. Разом з лікарями ми швидко вирушаємо надавати допомогу.
— До нас прибули легкий поранений та середній. Перший має забійну рану голови, у другого військовослужбовця множинні вогнепальні поранення ніг та переломи. Наша команда лікарів має максимально швидко та результативно надати допомогу, після чого будемо відправляти поранених далі у шпиталь, — сказав лікар-хірург Олексій.
Кожен поранений на момент прибуття у стабпункт має при собі «форму 100». У ній зазначається, яка допомога була надана пораненому до стабілізаційного пункту та частина допомоги, яку захисник отримує у зведеному медичному загоні.
Після надання допомоги поранених захисників відправляють на наступний етап евакуації.
— Бувають гарячі для нас дні, коли привозять дуже багато поранених, і хочеться якомога швидше допомогти кожному. Бувало й таке, що не спиш майже дві доби, постійно перебуваєш в операційній… Але коли з часом тобі надходять повідомлення від поранених або їхніх родин зі словами вдячності, то ледве стримуєш сльози щастя. Розумієш, що ти на своєму місці і треба продовжувати рятувати кожного захисника до самої Перемоги, — наголосив лікар-хірург Олексій.
Фото автора
