Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Півтора року тому, після початку широкомасштабного вторгнення рашистів в Україну, з боку ЄС, США та багатьох інших країн світу проти рф було введено низку жорстких санкційних обмежень. Вони стосуються практично всіх галузей видобувної промисловості, енергетики, військово-промислового комплексу, машинобудування та зовнішньоекономічної діяльності росії. Причому перелік обмежень постійно розширюється. В нього включають не тільки галузі економки, а й наукові, дослідницькі сфери, культуру, спорт, відпочинок. Але, попри встановлені заборони, загарбники всіма способами намагаються обходити санкційні обмеження. В уламках збитих у ніч з 14-го на 15 серпня над Україною крилатих ракет Х-101 було знайдено близько 30 іноземних мікросхем із маркуванням інших країн. Причому ці ракети були виготовлені не десять, п’ять або два роки тому, а у квітні 2023 року. Звісно, це не свідчить про те, що наші партнери ведуть таємну торгівлю з ворогом, але це є підтвердженням того, що загарбники досить вміло навчилися уникати запроваджених проти них санкцій.
Наприклад, країна-терорист і досі здійснює закупівлю необхідного їй електронного обладнання. Зокрема це стосується мікросхем, чипів тощо, що купуються через посередників та торгових партнерів «третіх країн», проти яких не діють такі санкції. Тому окупанти в пошуку необхідних їм мікросхем та чипів подалися в різні куточки світу. Через підставні фірми та анонімних торгових резидентів скуповують сучасне обладнання європейського й американського виробництва. Крім того, легалізувати таку торгівлю можна й в інший усім відомий спосіб. Зокрема придбати нерухомість у Туреччині або в ОАЕ і в такий спосіб отримати посвідку на проживання, що відкриває шлях до легального бізнесу в цьому напрямі.
Крім того, уряд рф заявив, що зняв заборону на ввезення в росію товарів без згоди правовласника товарного знаку, який міститься на таких товарах, та що направлені на продаж на ринку іншої країни. Для чого це робиться? Відповідь очевидна: адже це дозволяє московитам імпортувати товари, що розраховані на продаж на іншому ринку без згоди правовласника. А це стосується й авто, й техніки, і металопродукції та одягу з будь-яких країн світу. А неможливість закупівлі виготовлених виробів електроніки агресори намагаються компенсувати закупівлею окремих запчастин для подальшого великовузлового збирання заборонених товарів. Так, продаж росії серверного й мережевого обладнання за американськими технологіями нині заборонено. Але агресори примудряються купувати окремі запчастини з інших світових ринків на кшталт модулів пам’яті та материнських плат, завдяки чому потім збирають повноцінне електронне обладнання.
До речі, ординці вже навчилися збирати іранські “шахеди” на своєму обладнанні, використовуючи поцуплені технології, запчастини, а також інтелектуальну власність розвинутих країн, зокрема США. З огляду на це ЄС та США починають активно поширювати так звані вторинні санкції не тільки на рф, а й країни, через які загарбник відновлює та поповнює свій військово-промисловий комплекс.
З 5 грудня 2022 року набула чинності заборона країнам ЄС імпорту російської нафти через море. Але попри це росія й надалі продає нафту та нафтопродукти. Для транспортування нафти вона використовує тіньовий танкерний флот, який налічує декілька сотень суден. Усі ці танкери зареєстровані під прапорами іноземних країн через афілійовані компанії та організації, які реєструють кораблі. Цьому сприяє особливість морських перевезень, що полягає в можливості тимчасово працювати під прапором іншої країни. А наявність сертифікатів безпеки, які видають реєстратори судноплавства, дозволяє оформити страхове покриття на тіньові танкери, що відкриває їм доступ до міжнародних портів.
Тож, використовуючи юрисдикції так званих нейтральних держав, російські танкери, попри санкції, навіть сьогодні не позбавлені можливості експортувати свої енергоресурси та працювати на війну. Адже їхні кораблі під прапорами «третіх країн» й досі відвантажують російську нафту в багатьох портах світу. Найбільшими споживачами та покупцями російської нафти залишаються Індія, Китай, Туреччина.
Колись світова спільнота завзято боролася з «нафтовими диктаторами» в Іраку, Ірані, Лівії та Венесуелі. Але, як виявилося, найбільшій і найжорстокіший диктатор був зовсім поруч. путін спромігся підсадити на нафтову голку пів світу, і зараз світ через великі труднощі намагається позбутися цієї залежності. Отже, аби сьогодні окупанти відчули справжню економічну задуху й втратили спроможності фінансувати свої військові потреби, необхідна повна ізоляція країни-агресора від світових ринків.
