Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Так стається, що інколи доля підносить кожному з нас досить своєрідні випробування, які ми маємо гідно подолати. Герой нашої розповіді — успішний адвокат, який свого часу проходив службу в Збройних Силах України та волею долі повернувся до лав захисників України, аби протистояти російській навалі. Кореспондент АрміяInform поспілкувався з капітаном Андрієм — військовослужбовцем однієї з окремих бригад Сил територіальної оборони ЗС України, який від початку широкомасштабної агресії російської федерації боронить рідну землю.
Перший день
— Ранком 24 лютого, коли дізнався про ситуацію, що склалась, одразу відправив родину до безпечного місця, а сам вирушив до місцевого центру комплектування. Після проходження медичної комісії приєднався до лав Сумської територіальної оборони, — стисло розповідає про перші дні російського вторгнення Андрій. — Я очолив один із підрозділів. Ми одразу взялися виконувати бойові завдання і, так сталось, що я свій перший бій прийняв біля своєї альма-матер — військового училища, де раніше опановував артилерійську справу.
У той час ворожі війська рвалися до столиці України. На околицях Сум точились запеклі бої. Однак містяни дали гідну відсіч ворогу і окупанти не зайшли до міста.
«Працювати по ворогу ми їздили на моєму автомобілі»
За час служби в лавах тероборони Андрій пройшов шлях від командира взводу до заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення. Проте досвід навчання в Сумському артилерійському училищі також став у пригоді.
— Мені дуже хотілось повернутись в артилерію. Усе ж таки за освітою я — артилерист. І свого часу мені довелось служити в мінометній батареї, — продовжує розповідь капітан Андрій. — Ще в перші дні війни ми «затрофеїли» міномет. Спеціальної техніки у нас не було і працювати по ворогу ми їздили на моєму автомобілі. Вантажили міномет з мінами на причеп і їхали на позиції.
Згодом міномет довелось передати в інший підрозділ.
«Я навчився розуміти людей»
На питання, чому він продовжив службу на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення, Андрій відповів, що, маючи за плечима понад двадцятирічний досвід роботи в адвокатурі, навчився розуміти людей.
— Спілкуючись з військовослужбовцем, мені одразу видно, є у нього проблеми чи ні, чи приховує він щось. І потрібно знайти правильний підхід до людини, аби допомогти їй знайти вихід зі складної психологічної ситуації. Когось підбадьорити, когось заспокоїти, — говорить Андрій.
«Музика допомагає мені повернутись до мирного життя»
Сім років тому Андрій поставив собі за мету навчитись грати на музичному інструменті, а саме на трубі. І це йому вдалося.
— Музика для мене — велика розрядка. Ми працюємо в напруженому ритмі, а музика допомагає мені хоча б ненадовго повернутись до мирного цивільного життя.
У Андрія є мрія, яку він прагне втілити у життя. Після Перемоги разом зі своїми знайомими музикантами він хоче організувати концерт біля альтанки, що в середмісті Сум. На цей концерт, де він планує бути серед солістів, він насамперед запросить своїх побратимів, з якими боронить рідну землю.
Фото автора та з особистого фотоархіву Андрія
