У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
У всі часи війна давала поштовх для активізації роботи вчених та аматорів щодо покращення наявних або створення нових засобів ураження і військової техніки. Вторгнення росії в Україну у 2014 році також не стало винятком у цьому сенсі. За більш ніж 9 років українські винахідники розробили багато цікавих технічних рішень, що допомагають ефективніше нищити ворога. Сьогодні ми розповімо про дуже вдалу, на наш погляд, модернізацію радянської бойової розвідувально-дозорної машини БРДМ-2, яку втілили в життя волонтери та військові окремої Волинської бригади ТрО.
Цю машину, що випускалася ще з 60-х років минулого сторіччя, військовим передали волинські рятувальники. Вона тривалий час стояла на майданчику та не використовувалася, тож про технічний стан говорити зайве, роботи було чимало.
Насамперед з машини дістали старий радянський бензиновий двигун та замінили його на німецький дизель від ваговоза Mercedes , що був спроможний перевозити до семи тонн. Потім з машини зняли водометний рушій та додаткові колеса. Усе це в купі дозволило суттєво наростити броньовий захист та покращити динамічні характеристики машини.
Наступним кроком стали бокові дверцята для швидкої та зручної посадки та висадки десанту. Підлогу в салоні зробили рівною — це дозволило використовувати машину для евакуації поранених або перевезення габаритних вантажів на передову.
Змінилися й вогневі можливості БРДМ. Замість старої радянської башти встановили аналогічну зі знищеного російського БТР. Тепер у машини з’явилася можливість вести вогонь вдень та вночі як по наземних, так і по низьколітаючих цілях.
— Від старого радянського БРДМ-2 тут залишилася лише коробка передач та мости. Ця модернізація була обумовлена тим, що старий радянський бензиновий двигун, броньовий захист машини та вогневі можливості абсолютно не відповідали викликам сьогодення, — розповідає про свою машину механік-водій Василь. — Під час експлуатації по піщаних ґрунтах ми виявили ще деякі проблеми, тож, зі свого боку, також зробили певні доробки. Замінили гідропідсилювач керма, (само кермо тепер від мікроавтобуса Ford Transit. — Авт.) та покращили систему охолодження двигуна.
Ходові можливості оновленої машини наша група мала нагоду випробувати особисто, коли діставалася разом із хлопцями на передові позиції. Завдяки посиленому бронюванню машина стала на третину важчою, але й більш м’якою під час руху. Потужний двигун стрімко підіймає її на піщані пагорби майже без напруги. Динамічні характеристики також виявилися дуже гарними. Єдиним недоліком є невеличка швидкість по шосе (близько 60 км/год), але вона обумовлена можливостями старої радянської коробки передач, яку хлопці планують згодом поміняти на більш сучасну.
Фото автора
