Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Альона народилась на Волині та багато років прожила в Іспанії. За освітою журналістка, працювала перекладачем, мала плани на майбутнє, одне слово — налагоджене життя та перспективи. Але, як кажуть, патріота можна забрати з батьківщини, але батьківщину із серця патріота забрати неможливо. Війна, яку принесла на нашу землю путінська «скрєпна» росія, сколихнула як мешканців України, так і українську діаспору за кордоном.
З початку широкомасштабного вторгнення рашистів Альона допомагала біженцям з України — за можливості надавала допомогу та підтримку. Але цього жінці виявилось недостатньо: вже в листопаді вона вирішила повернутись до України та вступити до лав Донецької бригади територіальної оборони.
— Я не могла дивитись на те, як окупанти нищать українські міста, я мала щось робити. Спочатку допомагала біженцям, а пізніше вирішила повернутись сюди та захищати український народ зі зброєю в руках, — розповідає вона.
Після закінчення курсу початкової підготовки в навчальному центрі «Десна» вона продовжила навчання в Іспанії, де познайомилась з багатьма іншими українськими рекрутами. Навчання відбувалося в атмосфері цілковитої підтримки та товариства: як на навчаннях, так і в бою ти маєш покладатись на своїх бойових побратимів.
Іспанські інструктори схвально відгукувались про наполегливість та цілеспрямованість українців. Особливого ставлення до неї як до жінки не було: нормативи у всіх однакові, адже ворогові байдуже, хто ти, коли він в тебе стріляє. Виснажливі тренування дали свої плоди: Альона каже, що відчуває себе сильнішою і готова до будь-яких викликів. Але найголовніше те, що вона здобула для себе другу сім’ю — майже двісті нових братів та сестер по зброї.
Під час навчань професія перекладача також стала у пригоді. У перший же день під час висадки з літака міністр оборони Іспанії Маргарита Роблес давала пресконференцію, але перекладача не знайшлося, і Альона проявила ініціативу. З того часу, за словами жінки, вони подружились і досі підтримують контакти.
Міжнародна співпраця, окрім військової складової, допомагає поглиблювати усвідомлення світової спільноти про боротьбу українського народу з російськими загарбниками, зокрема через інтерв’ю іспанським ЗМІ.
Родичі Альони, її брат та мама, спочатку переживали та відмовляли її йти воювати, адже вона раніше ніколи не тримала зброї в руках. Утім, військова залізно переконана у своєму виборі та збирається залишатись в Україні до кінця війни.
Нині вона служить на посаді зв’язківця — життєво необхідна робота, не менш важлива, ніж робота кулеметника чи бойового медика. Вона — одна з багатьох українців, які покинули все та стали на захист Батьківщини, незважаючи на труднощі та небезпеку. На їхніх плечах тримається безпека та майбутнє України, тож побажаємо їм успіхів.
Фото Володимира Хомича
