Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Україна, яка до початку великої війни не мала великого флоту, змогла нав’язати такій собі «другій армії світу» протистояння на морі і почала диктувати умови. Про одну з нещодавніх успішних операцій, а саме атаку українського морського дрону на російський ВДК (великий десантний корабель. — Авт.) «Олєнєгорскій горняк» кореспондент АрміяInform говорив з дослідником військової історії, техніки та озброєння, доктором історичних наук, професором Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Андрієм Харуком.
— 4 серпня від самого світанку ми спостерігали за черговим «гєраічєскім подвігом» організованого злочинного угруповання «чєрнаморскій флот» — спробою відбити атаку надводних дронів на порт Новоросійськ. За повідомленнями офіційних осіб шишкостану, «всє безекіпажниє катєра унічтожени». Але, як кажуть, є нюанс… Принаймні один з них поцілив у лівий борт (ближче до кормової частини, саме там, де розташоване машинне відділення) великого десантного корабля «Олєнєгорскій горняк». Тепер абревіатуру «ВДК» можна розшифровувати як «великий дірявий корабель», — не без сарказму почав нашу розмову Андрій Харук.
— Андрію Івановичу, розкажіть про корабель, який став жертвою співпраці СБУ і ВМС ЗСУ.
— Представники мого покоління мають пам’ятати, як за часів совдєпії цінувались імпортні товари з країн «соціалістичного табору». Здебільшого вони були на голову якісніші за сумний совєтскій ширвжиток. «Олєнєгорскій горняк» — саме такий імпортний товар.
З другої половини 60-х років минулого століття корабельня Północna у польському місті Гданськ масово постачала радянському ВМФ середні десантні кораблі проєктів 770/771/773. Вони відзначались не тільки непоганими тактико-технічними характеристиками, але й високою якістю. Тож, коли совдєпії знадобився великий десантний корабель для заміни плавзасобів проєкту 1171, новий виріб замовили у поляків. Так з’явився проєкт 775, до якого й належить обговорювана нами жертва.
— Яким є основні характеристики даного плавзасобу?
— Корабель завдовжки 112,5 м має вантажний трюм, довжина якого становить 95 м, в який можна вмістити десять танків, або ж іншу техніку загальною масою до 500 тонн. В кубриках для десанту можна розмістити 340 військовослужбовців. Ще однією характерною рисою є потужне (як для кораблів такого класу. — Авт.) озброєння. Крім двох спарених 57-мм артустановок, покликаних захищати судно від повітряних і морських атак, є ще й дві 40-ствольні пускові установки «Градів» (із загальним боєкомплектом на чотири залпи), призначені для обстрілу берегових цілей у районі висадки десанту. Додайте до цього надійні дизелі «Згода-Зульцер» (випускались у Польщі за швейцарською ліцензією. — Авт.). Словом, корабель вийшов непоганим для свого часу.
Не дивно, що совєти замовили аж 28 таких ВДК, перший з яких отримали у 1974 році, а останній — у 1991-му, за якийсь місяць до краху СРСР. Будували їх трьома серіями (відповідно, 12, 13 і три кораблі), які дещо відрізнялись між собою. Один з кораблів у 1979 році передали Ємену, решта ж благополучно дослужила до «лихих 90-х».
Кораблі проєкту 775 служили на всіх чотирьох флотах. Один із чорноморських ВДК цього проєкту — «Костянтин Ольшанський» — внаслідок поділу флоту потрапив до ВМС України, де успішно служив, аж поки в 2014 році не був захоплений в Криму окупантами. Донедавна у строю «ваєнна-марского флоту» рф залишалось 15 кораблів. По чотири з них були приписані до Північного, Балтійського і Чорноморського флотів, а три — до Тихоокеанського.
«Ропухи» (а так позначається проєкт 775 в натовській класифікаці. — Авт.) брали активну участь у «сирійському експресі», доставляючи зброю і боєприпаси диктатору Асаду. Напередодні широкомасштабного вторгнення росіяни перегнали в Чорне море додаткові десантні кораблі цього проєкту, і серед них — «Олєнєгорскій горняк» та «Гєоргій Пабєдоносєц» з Північного флоту і «Корольов» (на честь міста, а не конструктора. — Авт.) — з Балтики. Усі вони брали активну участь в агресії проти України, а два з них («Новочєркасск» і «Цезарь Куніков». — Авт.) зазнали ушкоджень 24 березня минулого року під час удару українською «Точкою» по порту тимчасово окупованого Бердянська (коли був знищений ВДК «Саратов» проєкту 1171. — Авт.).
— І ось тепер надійшла черга «Олєнєгорского горняка»…
— Влучання катера, начиненого вибухівкою, маса якої становить, за різними оцінками, від 200 до 450 кг, можна порівняти з влучанням торпеди. Оскільки сталось це поблизу бази, то на допомогу недобитку прийшли буксири, які й дотягли його до причалу. Так і стоїть він там — підпертий буксиром, надовго виведений зі строю.
Додамо до цього, що «Азов» (між іншим, один з наймолодших кораблів цього типу — 1990 року випуску; «Олєнєгорскій горняк» — найстаріший з тих, які ще залишались в строю, 1976 року. — Авт.) і ще один неідентифікований корабель проєкту 775 стоять на безнадійному ремонті у Севастополі: виявилось, що придбані в 2019 році запасні форсунки для дизелів «Згода-Зульцер» — браковані, а нові через санкції дістати ніде…
Ураження корабля «Олєнєгорского горняка» дроном-камікадзе
— Що ж означає втрата, бодай тимчасова, ще одного ВДК для воєнних планів рашистів?
— Звісно, росіяни вже й не мріють про якісь великомасштабні десантні операції. Завдання десантних кораблів тепер інше — працювати на Керченській поромній переправі, компенсуючи зменшену пропускну спроможність Кримського мосту. І ось в цьому сенсі втрата «горняка» — досить серйозний удар по логістиці. Додамо до цього, що внаслідок атаки зазнали пошкоджень об’єкти експортного нафтового терміналу в Південній Озерейці під Новоросійськом. І, до речі, у «відбитті» атаки українських дронів брав участь протидиверсійний катер «Суворавєц». Хтось бачив його після нічного бою? Тепер навіть у Новоросійську агресор не може почувати себе спокійно.
Наостанок, як тут не перефразувати слова з відомої пісеньки: «Ей, „горняк“, ти слішком долго плавал»…
Буксирування підбитого корабля «Олєнєгорского горняка» до порту Новоросійська
