Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Українські захисники різні: хтось зовсім юний, а хтось, незважаючи на поважний вік, — молодий душею. Втім, об’єднує їх усіх одне — бажання зупинити ворога. І вони роблять усе можливе, кожен докладає своїх зусиль, щоб українська земля стала вільною та незалежною.
Той ранок для Олександра був звичайним, допоки він не побачив літак. Так, він навіть не здогадувався, що у свої 58 доведеться змінити спокійне життя, одягнути військову форму і взяти до рук зброю.
— Кожного ранку я бігав у Кропивницькому до водойми купатись, незважаючи на пору року. От і 24 лютого 2022 року — біжу і бачу: літак за літаком у небі. Я в серці відчув одразу напруження, тож швиденько скупався і назад до сім’ї. Запитую, чи включали радіо? Вони — так, війна почалась. Дочекався 8-ї ранку й одразу пішов у військкомат, пройшов медкомісію, — розповів Олександр. — Тривалий час не брали, ну бачать, людина старенька, а те, що я все життя займався спортом, легкою атлетикою, на це ніхто не зважав.
Але вік не став на заваді для Олександра, він наполегливо домігся свого — стати на захист своєї країни. Сьогодні він вже не один місяць пліч-о-пліч із побратимами захищає Херсонщину і збирається воювати до перемоги.
— Чим далі росія буде від України, тим буде краще. Людина, мені здається, вона народжена для іншого, не для бойні, це точно, але якщо вже випала така доля для всіх — потрібно стояти, стояти, доки можеш принаймні бути корисним.
Його любов і розрада — книжки, навіть на війні.
— Я їх завжди за собою тягаю. Бачу, що якась книга, яка може пропасти, я її намагаюсь «полагодити», врятувати. Коли є вільна хвилина, незважаючи навіть на обстріли, я читаю, бо саме це мене заспокоює. Тож з позивним питань у хлопців не виникало — мій позивний «Бібліотекар». Коли буде перемога і повернеться нормальне життя, я мрію зробити бібліотеку, якусь мистецьку студію, — поділився захисник.
На думку Олександра, після війни також доведеться докласти чимало зусиль, щоб відбудувати свою країну, і тут потрібна буде одна єдина сила — український народ.
— За нашу країну потрібно ще буде боротися і після війни. Але, як на мене, все просто, — потрібно кожному бути на своєму місці і працювати задля нормального майбутнього України, — наостанок сказав «Бібліотекар».
Коли справа стосується волі українського народу і незалежності рідної країни, неважливо, скільки тобі років. Олександр — той приклад, коли без вагань йдуть захищати свою домівку, бо по-іншому просто бути не може. І допоки стане сили, він буде робити все можливе, щоб наблизити омріяну перемогу і відновити зруйновані війною землі.
Фото автора
