Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Як пише Breaking Defense, в контексті загальної стратегії Альянсу щодо протидії російській загрозі НАТО на сьогодні повільно адаптує структуру своїх сил у Східній Європі, попри те, що союзники активізували так звану посилену передову присутність і впроваджують розгортання ротаційних бойових груп на території країн-членів Альянсу на східних рубежах.
Протягом минулого року до чотирьох багатонаціональних підрозділів чисельністю приблизно 1200 військовослужбовців у Естонії, Латвії, Литви та Польщі додалися нові бойові групи, які зараз дислокуються у Словаччині, Угорщині, Болгарії та Румунії, і загальна кількість передових сил НАТО зросла до майже 2 тисяч військових.
НАТО також змінило свою стратегію протидії російському вторгненню. Ситуація стала особливо проблематичною з огляду на рішення росії розмістити тактичну ядерну зброю в білорусі та повідомлення про те, що пвк «вагнер» також може там відновитися. Залишається відкритим питання: як НАТО може підсилити Литву, Естонію, Латвію?
Експерти стверджують, що для реалізації своєї сучасної безпекової стратегії НАТО має усунути чотири основні недоліки до наступного саміту у 2024 році у Вашингтоні.
По-перше, бойові групи у трьох країнах Балтії та Польщі мають бути більшими за кількістю особового складу та техніки. Підрозділи в цих чотирьох країнах мають бути повними бригадами приблизно від 4000 до 5000 військовослужбовців. Тим часом залишається загадкою, чому Альянс вважає, що йому потрібні підрозділи в Словаччині, Угорщині чи Болгарії, куди вторгнення російських сухопутних сил видається малоймовірним. Що стосується Румунії, то НАТО має змінити структуру з оборони сухопутної території на розвідку, протидію радіоелектронній боротьбі та протичовнову діяльність, враховуючи характер російської загрози в Чорноморському регіоні.
По-друге, підрозділам бракує можливостей, необхідних для виконання стратегічних завдань. Наприклад, місії повітряного патрулювання НАТО зараз працюють цілодобово, без вихідних, але мають обмежений обсяг. Підрозділам часто не вистачає найсучасніших можливостей радіоелектронної боротьби, що є відомою перевагою російської армії. Включення інтегрованих засобів протиповітряної та протиракетної оборони, протидії БПЛА, а також можливостей оборонної та наступальної радіоелектронної боротьби посилить здатність позбавити росію переваги в короткостроковій перспективі.
По-третє, багатонаціональний характер деяких підрозділів послаблює їхню здатність ефективно співпрацювати. Відсутність спільного обладнання, різноманітні оперативні обмеження й невідповідні можливості володіння англійською мовою перешкоджають взаємодії на рівні батальйону й нижче.
Нарешті, бракує єдиного, повністю узгодженого стандарту готовності. Наприклад, у деяких випадках підрозділи не проводять колективне навчання (бойове злагодження) перед їх розгортанням. В інших випадках країни-учасниці змінюють свій внесок у кожну ротацію. А в деяких випадках ротації тривають різні періоди часу, підриваючи загальну злагодженість підрозділів.
Щоб виправити ці недоліки, НАТО має розробити єдиний стандарт готовності, який пристосований до конкретного оборонного виклику. Розробивши дорожню карту для вдосконалення зараз, у найближчому майбутньому Альянс зможе виконати обіцянку щодо якісної колективної оборони.
Підготував Валерій Гастинщиков
