Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Сьогодні в Україні відзначається свято, присвячене одній з найважливіших подій в історії Київської Русі. У цей день православна церква згадує хрещення Русі київським князем Володимиром Великим. Більшість істориків вважають, що Русь прийняла хрещення в 988 році, але є й інші версії.
Першою правителькою Русі, що офіційно прийняла християнство, стала вдова князя Ігоря, княгиня Ольга. Під час її перебування в 957 році у Константинополі було докладено чимало зусиль, щоб здобути найвищий державний титул «дочки» імператора, заради чого Ольга і прийняла християнство. Після повернення з Константинополя княгиня почала обмежувати вплив язичництва у державі, порушивши «требища бісівські» і побудувавши дерев’яну церкву святої Софії. Але це не дало бажаних результатів. По-перше, не одержавши політичних переваг від Візантії, вона повернула свій погляд на Захід, запросивши священнослужителів з німецького королівства.
По-друге, намагання зберегти власну самобутність між Заходом і Сходом приводило до того, що в києворуському суспільстві періодично відбувалося реставрування язичництва. Діяльність Ольги не знаходила підтримки і розуміння у її найближчому оточенні. Навіть син Святослав, незважаючи на вмовляння матері, відмовився від християнства, але вже його сини — Ярополк і Олег, ймовірно, були християнами. Продовжити справу своєї бабусі — хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією — зміг лише князь Володимир Великий. Прийшовши до влади за допомогою варязької дружини і язичницької еліти, Володимир задля їхніх інтересів запровадив язичницький пантеон богів. На місці старого капища, де стояв ідол Перуна, з’явилися шість різноплемінних богів — Перун, Дажбог, Хорс, Стрибог, Сімаргл, Мокош. Але трохи згодом Володимир, переконавшись, що для зміцнення держави та її престижу потрібна нова віра, вирішив прийняти християнство та охрестити весь свій народ.
У «Повісті врєменних літ» сказано, що до хрещення князя Володимира відбувалося «випробування вір». Кажучи іншими словами, князь довго вагався, яка ж віра найбільше потрібна його країні. Він прийняв представників ісламу, юдаїзму і християнства. Саме розповідь останнього справила на князя найбільше враження і він зробив остаточний вибір. Масове хрещення жителів Києва відбулося біля місця, де Почайна впадає в Дніпро. Після Києва православ’я прийняли інші міста Русі. Не всі жителі відразу відмовилися від своїх традицій. Язичницькі звичаї викорінювалися ще кілька століть, а багато з них дожили до наших днів. За переказами, Володимир у перший після хрещення день наказав скидати ідолів, рубати й палити.
Після офіційного хрещення киян у 988 році християнство стало державною релігією Київської Русі. Християнізація Русі йшла поступово за водними шляхами, спершу її прийняли більші осередки, пізніше провінція. Не всюди цей процес відбувався без опору, як у Києві. Головний опір чинили служителі поганського культу — «волхви», вплив яких на південних землях був незначний. Натомість на півночі у Новгороді, Суздалі, Білоозер’ї вони підбурювали населення до відкритих виступів проти християнських священників.
Для унормування церковного життя у своїй державі Володимир видав Устав, призначивши десятину на утримання церкви, та визначив права духовенства. Так Володимир намагався дати структурне оформлення нової релігії, подібне до візантійського. На чолі церкви стояв київський митрополит. У великих містах перебували єпископи, які вирішували всі церковні справи своїх єпархій. Митрополити та єпископи володіли землями, селами й містами. Церква мала власні військо, суд і законодавство. Першим митрополитом, про якого існує згадка в писаних джерелах, був грек Теотемпт.
— Чому Русь прийняла хрещення? Це сталося під сильним впливом Візантії, — говорить історик і релігієзнавець Ігор Козловський. — І чому християнство? Тому що це відносини з близькими сусідами в Європі, і на Балканах, і на території Малої Азії. Християнство допомогло налагодити відносини з Європою і об’єднати племена Русі. А ми знаємо, що вже у християнстві зникає ідея етносів, а головне — це вибір вже не етнічний, а конфесійний. І тому рішення приймати християнство як об’єднавчу силу — було у Володимира свідоме.
Зрозуміло, що це був непростий процес. І тривалий час величезні території не були християнізовані. Наприклад, землі сучасної північної росії стали релігійними тільки через 100-150 років після початку християнізації.
З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви спершу у Києві, а згодом і в інших містах. Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам’яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам’яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв’язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. Християнство внесло позитивні зміни у світогляд людей. Якщо в основі політеїстичних релігійних вірувань стародавніх слов’ян містився страх перед стихійними силами природи, ворожими і панівними, то християнство плекало надію на порятунок, почуття захоплення навколишнім світом.
Християнство справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов’янська, створена приблизно за 100 років до прийняття християнства болгарськими просвітителями Кирилом і Мефодієм. З нею поширювалась освіта також на Балканах і в Моравії.
Коли християнство стало державною релігією Київської Русі, виникла потреба ознайомити вірян з Біблією, житіями святих, проповідями, а також з історією християнства та його світоглядом. Першим кроком на шляху створення давньоруської літератури було перенесення з Візантії та Болгарії культової літератури.
