Про те, який літак спромігся підтверджено збити F-16 під час реального повітряного бою, розповідає АрміяInform. Обставини інциденту реконструювали, тож повітряний бій…
Центр «Нодус» добре відомий в Україні. Саме завдяки йому до повноцінного життя повернулися десятки тяжкопоранених. Про сьогодення установи розповідає директор науково-практичного центру нейрореабілітації «Нодус», заслужений лікар України, доктор медичних наук, лейтенант медслужби ЗСУ Олександр Кулик.
— Сьогодні ми сконцентрували зусилля на двох напрямках — нейрореабілітації тяжкопоранених і освітньому проєкті з тактичної медицини (школа тактичної медицини «СІММІС» нашої «Цивільно-медичної військової кооперації «СІММІС» (Civil-Medical Military Cooperation). Ми почали викладання з 2015 року, до того навчалися на перших курсах, які проводили інструктори НАТО в Україні, стажувалися за кордоном, отримали сертифікати NAEMT (National Association of Emergency Medical Technicians Національної асоціації екстрених медичних техніків (NАЕМТ), професійної спілки працівників екстреної медичної служби (ЕМС) США. — Авт.), офіційні допуски до ТС-3 (TC-3, або TCCC — Tactical Сombat Сasualty Сare — стандартів надання допомоги в догоспітальній медицині на полі бою. — Авт.).
Ще до широкомасштабного вторгнення наш центр максимально взаємодіяв із ЗСУ, щоб на базі їхніх навчальних центрів вивчати тактичну медицину в напрямку ТС-3. У 2021-му році на базі 205-го навчального центру відкрили перший симуляційний клас.
Коли почалося широкомасштабне вторгнення, командування ЗСУ акцентувало увагу на тому, що ТС-3 має бути максимально поширене. За рахунок того, що в нас своя матеріально-технічна база, ми повністю мобільні, наші фахівці швидко почали їздити по різних частинам і проводити навчання з особовим складом.
Таким чином, з початку широкомасштабного вторгнення ми підготували понад тисячу слухачів, здебільшого це військовослужбовці медичних пунктів, рот для різних підрозділів Сил оборони. Особливість нашого освітнього проєкту полягає в тому, що ми можемо надавати знання на рівні медичних рот. Річ у тому, що мобілізовані медики з цивільною свідомістю потрапляють у ситуацію повної дезорієнтації. Ба більше, за цей час, працюючи з великою кількістю медиків, проводячи з ними по 3-4 дні, ми сформували ще один курс для командирів взводів і рот. Ми побачили, що командири взводів і рот часто не знають, як взаємодіяти зі своїми медиками, як використовувати цей ресурс, як планувати меддопомогу, евакуацію, взаємодіяти із тиловими службами та іншими підрозділами.
—Розкажіть докладніше про особливості навчань для цивільних медиків.
— Цивільна свідомість у людей, особливо у медиків, коли лікар переносить звичну модель поведінки у тактичну медицину, — це окрема проблема. Банальне нерозуміння, що таке бойова вогнепальна травма, організаційні моменти, коли вони повністю не володіють елементами тактики. Поки справа дійде до надання допомоги з цим вогнепальним переломом, уже сто разів можна загинути від нерозуміння, як переміщуватися, рухатися. Тому, окрім суто медичних знань, бойовому медику необхідні знання тактики, вогневої підготовки.
Я неодноразово казав, що сучасна війна, якщо прагнути в ній перемогти, вимагає від воїна розвитку в чотирьох напрямках: 25% — фізична підготовка, 25% — вміння стріляти, 25% — розуміння тактики (тактична підготовка), 25% — навички такмеду. Якщо в бійців немає належної підготовки, то боєздатність підрозділу загалом буде низькою. І це, звісно, призведе до великої смертності.
—На вашу думку, в чому полягає проблема і які шляхи її розв’язання?
— Відразу скажу, що проблема не у забезпеченні від держави. Держава створила всі умови. Але, на жаль, саме медичній підготовці часто не приділяють належної уваги. Хто заважає командиру зібрати після сніданку особовий склад і розказати людям, куди вони їдуть, які можливі ушкодження на них там чекають, які поранення, яке там екстремальне середовище? Хто заважає у вечірній час сісти із підрозділом і повчитися накладати турнікети? Інколи кажуть, що от, ми отримали якісь медеваки-«буханки», а як на них працювати? А ви хоч раз за чотири місяці спробували погрузитися у цю буханку із секундоміром на випадок такої потреби?
— Як проходить ваш типовий курс?
— Ми, коли приїжджаємо проводити курси, починаємо працювати системно. З 8-ї ранку шикування, фізична підготовка, теоретична частина і відпрацювання цілий день. Є нічні виходи, проводимо тактичні навчання. Відверто кажемо, що за книжками тактичну медицину не вивчиш, як і не станеш воїном.
Треба передавати систему знань, стандартизованих і побудованих на великій статистиці. Ми розповідаємо і показуємо все із першоджерелами, українські слайди одночасно з іноземними. За 3-4 дні будується система знань, і курсанти дуже добре їх «всмоктують». Середній курс триває три дні по 8 годин. Для більш проблемної роти можемо залишитися й на тиждень, можемо 56 годин присвятити вивченню цих питань. Базовий курс ASM (all service members) — це одноденний 8-годинний курс, який передбачає навчання домедичної допомоги в умовах бойових дій за натовським алгоритмом. Ми передаємо військовослужбовцям ази тактичної медицини, вчимо елементарним діям, самодопомозі та взаємодопомозі за ТС-3. Робота з турнікетом, з кровотечею, під вогнем. Потім іде CLS (курс бійця рятувальника — combat Lifesaver), підтримка життєдіяльності в тактичних умовах. Потім СМС — combat medical/ corpsman — військовий медик/санітар. Справа в тому, що нерозуміння взаємодії, відсутність координації між підрозділом і медиками, відсутність медичного планування евакуації призводить до великих втрат медиків та евакуаторів.
—Як цьому можна запобігти?
— Одного разу ми працювали з мобілізованими медиками. Вони усі мобілізовані із цивільних установ, та жодного розуміння, досвіду та уявлення про те, як все функціонує на фронті, у них не було. Їхніх початкових знань було замало для організації медеваку та стабпунктів. Ми склали для них навчальний план. І три дні по 8 годин відпрацьовували елементи, теорію, починаючи від того, скільки людей поміщуються в машині, як їх там розміщати, до того, як вирушати на евакуацію, що таке запит на евакуацію, що таке 9 ліній евакуації. Організували їм імітацію стабпункту, де присвятили час відпрацюванню сцен із різними типами поранень, алгоритмів дій. Щоб люди розуміли, що на них чекає. Також докладно відпрацьовували евакуацію за заданої відстанню. По кілометру на ношах носили пораненого від «мотолиги» до свого транспорту і довозили до стабпункту. Відпрацьовували всі можливі сценарії, де вчили їх виконувати тактичні маневри, рухатись, взаємодіяти, в тому числі із розвідкою, як перевіряти свою дорогу, орієнтуватися в картах, будувати запасні маршрути, розумітися з інженерними військами з приводу розмінування і замінування територій, працювати з аеророзвідкою. До речі, всі наші медики є сертифікованими пілотами дронів, бо ми використовуємо дрони для пошуку поранених і робили це раніше за багатьох, уже в боях за Київщину.
По суті, цивільному медичному колективу ми намагалися показати всю можливу палітру ситуацій, що їх можуть очікувати, і відповідних дій. Багато фельдшерів ще живуть принципами роботи в машині швидкої допомоги, а на них чекає робота у дуже складних умовах, рух на великій швидкості, дуже стислий фактор часу, надання допомоги всередині машини на швидкості, у бронежилеті та шоломі, з мінімальним медичним ресурсом.
—Але ж частини різні, завдання в них різні ——скажімо танковий підрозділ і снайперська пара. Як відрізняється підготовка медиків?
— Такмед у кожному підрозділі має свою специфіку. Медик, що працює з механізованою частиною і має високу вірогідність витягувати когось із танка чи БМП, має мати ключ від їхніх люків. Ми багато працювали із підрозділами ССО. Висока мотивація і складність завдань вимагала від них достатнього рівня медичних знань. Вони діють швидко, агресивно та не мають часу, щоб хтось їхав до них на допомогу, забирав, підвозив, завозив. Вони могли розраховувати лише на себе. Для ССО майже не даємо загальних знань, лише практика, навички і специфіка. Наприклад, просили нас навчити налагоджувати переправи для поранених чи роботі з альпіністським спорядженням для зняття з поверху. Цього ми не показуємо піхоті. У механізованих підрозділах розвиваємо навички витягувати з техніки. Кожен вимагає знань, специфічних для його роботи.
Фото автора та з архіву «НОДУСу»
