Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Перед вами протитанковий ракетний комплекс «Фагот». За словами розрахунку окремої механізованої бригади, який працює на ньому, для нашого ворога (особливо для техніки противника) «мелодія», яку виконують наші браві протитанкісти на цій чудовій установці, коштує життя. Як кажуть окупанти: «услишать і умірєть», а наші військовослужбовці радо допомагають рашистам потрапити на концерт до кобзона.
— Ми працюємо на установці «Фагот» уже понад рік на Донеччині, — розповідає головний сержант взводу Олександр і продовжує: — Попри те, що цей зразок ПТРК уже «дідусь», це не заважає нам ефективно й точно знищувати ворожі БМП, танки та «урали». Працюємо здебільшого, щойно сонце вийде з-за обрію й до сутінків, адже видимість має бути доволі гарною.
ПТРКівці кажуть, що кожну позицію для роботи обирають залежно від цілі, по якій працюватимуть. Деякі бойові точки можна облаштувати за кілька годин, але на окремі треба витратити декілька тижнів.
— Перед пострілом ми завжди риємо окопи та бліндажі й максимально маскуємо саму установку. На позиції ми заїжджаємо вночі, але після пострілу нас можуть відстежити. Крім цього, зараз доволі часто літають «пташки» противника, тому після роботи одразу маскуємо «Фагот» і вирушаємо в укриття для збереження життя та здоров’я розрахунку, — додає військовослужбовець Олександр.
«Фагот» може вразити ціль на відстані два з половиною кілометри. Відстань для стрільби залежить від ландшафту місцевості. Захисники говорять, що краще працювати по цілі, коли ти бачиш її у бінокль.
— Коли нам передають координати командири або аеророзвідники, то ми просто налаштовуємося на необхідний сектор. Сам постріл здійснюємо тільки тоді, коли самі побачимо ціль. Це важливо, тому що дозволяє нам чітко і з першої ракети вразити противника, — наголошує головний сержант взводу Всеволод.
Розрахунок ПТРК працює щодня. За останні дні протитанкісти Олександр та Всеволод знищили будівлю, у якій розташовувався особовий склад противника та ворожий танк, який намагався «розбирати» окопи українських піхотинців.
— Танк — це крайня ціль, яку ми вразили тут, на Донеччині. Нам передали, що ворожа техніка працювала із закритої позиції по окопах наших хлопців. Для піхоти танк противника — це завжди найбільший страх, адже в кращому разі можна почути тільки «вихід». Отож по ньому почали стріляти, противник зрозумів, що на нього оголошено полювання і намагався втекти від нас. Але їхня спроба зазнала поразки й ми знищили цей танчик. Що в нашого розрахунку, що в піхоти емоції були нереальні. Коли розумієш, що ці виродки більше не дошкулятимуть нашим побратимам, то це мотивує тебе стріляти ще більше та краще, — доповнив захисник Всеволод.
