Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
35 років тому, 15 липня 1988 року, в кінотеатрах США відбулася прем’єра першої частини славетної франшизи «Міцний горішок» з Брюсом Віллісом у ролі винахідливого і наділеного специфічним почуттям гумору нью-йоркського офіцера поліції Джона МакКлейна.
На тлі традиційних бойовиків 1980-х років, у яких головний герой один виходить на натовп поганих хлопців і заввиграшки перемагає їх, не забруднивши футболки, він вражав глядача насамперед правдивістю емоцій головного героя.
Джон МакКлейн у виконанні Брюса Вілліса не був нездоланним суперменом, за долю якого не варто навіть турбуватись. Впродовж усієї стрічки глядач зовсім не був упевнений в тому, що поліцейський зрештою переможе терористів, які захопили хмарочос корпорації «Накатомі» в Лос-Анджелесі. Лейтенант МакКлейн боявся виходити проти кількох супротивників, добре розумів потребу в укритті, йому було боляче і страшно. Брудний, поранений, спітнілий він бився на межі сил і незрідка виходив переможцем лише завдяки щасливому випадку і вдалому використанню підручних засобів.
читайте також:
З легкої руки колишнього головнокомандувача збройних сил США у Європі Фредеріка Бенджаміна Годжеса, який першим вдався до цього порівняння, військові країн НАТО називають Збройні Сили України «Армією МакГайвера». Однак Ангус МакГайвер, секретний агент Департаменту Зовнішніх Служб США, маловідомий в Україні — надзвичайно популярний у другій половині 1980-х — на початку 1990-х років у США телесеріал «МакГайвер» лишився майже невідомим українському глядачеві.
Натомість популярність серед українців «Міцного горішка» в епоху відеосалонів кінця 1980-х і перших приватних телевізійних каналів початку 1990-х років була надзвичайною. Не зменшилась вона й у 2000-ні роки. Образ саркастичного і безжурного нью-йоркського копа, спроможного вийти переможцем із найнеймовірнішої смертельно небезпечної пригоди завдяки кмітливості та гострому жарту, став справді знаковим. Тож Збройні Сили України, які для західного глядача можуть видаватися «Армією МакГайвера», український публіцист назвав би радше «Армією Макклейна», бо саме цей образ є відомішим, зрозумілішим і ближчим українському глядачеві.
читайте також:
Близький він не лише завдяки своїй відомості — український глядач легко зчитував у головному герої голлівудського бойовика впізнаваний образ козака-характерника, який у «вогні не горить і в воді не тоне». Він був достоту таким само, яким знаменитий козак Василь, якого геніально втілив на екрані Іван Миколайчук у фільмі «Пропала грамота». Того самого, який «як рубає — то до пупа, а як бреше — то ще нижче!». Герой Брюса Вілліса лейтенант Джон Макклейн такий само — як стріляє, то точно в ціль, а як жартує, то ще влучніше.
Саркастичні жарти «міцного горішка» стали фірмовою ознакою всієї франшизи, яка, за винятком провальної п’ятої частини, зажила надзвичайної популярності серед глядачів у всьому світі. Серія фільмів про кмітливого копа мала своєрідні відгалуження, в яких Брюс Вілліс грав схожих на Джона Макклейна героїв. Серед них комедійний бойовик «Останній бойскаут», детективний бойовик «На відстані удару» та кримінальний бойовик «16 кварталів». Перший із них за кількістю жартів переважив усі частини «Міцного горішка» разом узяті, довівши фірмовий стиль Джона МакКлейна до межі досконалості.
читайте також:
Окремо слід згадати про назву фільму, яка в оригіналі звучить «Die Hard». Традиційний переклад «Міцний горішок» дуже віддалено передає частину її змісту. «Die Hard» згідно «Cambridge Dictionary» — це «хтось, хто не бажає змінити чи відмовитися від своїх ідей або способів поведінки, навіть якщо для цього є вагомі причини». В цьому сенсі найближчим українським відповідником оригінальної назви буде «Упертий, як баран».
Однак водночас назву «Die Hard» можна перекласти як заклик якнайдорожче продати ворогу своє життя, боротися до останнього і якщо й загинути, то лише завдавши противнику максимально можливих непоправних для нього втрат. Уперше з цим закликом звернувся до своїх бійців підполковник Вільям Інгліс з 57-го британського піхотного полку (Західний Міддлсекс) під час битви поблизу села Ла-Альбуера за Піренейської війни (1808–1814 роки). У бою проти французьких військ Наполеонівської імперії 16 травня 1811 року підполковника Інгліса було важко поранено, однак незважаючи на це, він не покинув поля бою і, тримаючи в руках полковий прапор, закликав: «Diehard 57th, diehard!» Перекласти цю фразу можна так: «Помріть, продавши своє життя якнайдорожче, 57-мі, помріть важко (для ворога)». «The Die Hards» згодом стало почесною назвою 57-го британського піхотного полку.
читайте також:
Другий смисловий варіант вислову «Die Hard» найкраще обіграли в четвертій частині франшизи, яка вийшла на екрани 2007 року під назвою «Live Free or Die Hard» — «Живи вільним або помри важко (якомога дорожче продавши своє життя)». Дещо гірше це вдалося зробити у п’ятій частині 2013 року — «A Good Day to Die Hard» — «Гарний день для того, щоб померти важко (дорого продавши своє життя)».
Цей другий варіант добре сполучається з першим, бо стояти на своєму до останнього, перти проти переважаючого за всіма показниками ворога і зрештою перемагати його, може лише впертий, як баран, похмурий саркастичний невмирака. Такий, як Джон МакКлейн у виконанні Брюса Вілліса. Саме він спроможний збити вертоліт поліцейською автівкою і пожартувати потім про вдалий постріл, зроблений так тому, що в ньому скінчились патрони. І навіть вистрілити крізь кульове поранення у власному плечі для того, щоб убити ворога і врятувати власну доньку, а заразом із нею і Сполучені Штати Америки від безжального терориста.
Поза будь-яким сумнівом, цей голлівудський кіногерой разом із Джоном Рембо, Люком Скайвокером, Ханом Соло, Індіаною Джонсом, Ангусом МакГайвером, Термінатором Т-800, Нео та багатьма іншими б’ється нині на боці українців. І настане момент, коли він, звертаючись до переможеного ворога, промовить свою коронну фразу, яку ніколи не вдавалося адекватно передати в перекладі: «Yippee-Ki-Yay, motherfucker!».
