Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
Військових, які зазнали психологічної травми під час бойових дій, що неминуче в умовах сучасної війни, заступник командира 68-ї окремої єгерської бригади з морально-психологічного забезпечення Сергій Дорошенко прирівнює до «трьохсотих». Офіцер поділився зі спеціальним кореспондентом АрміяInform практичним досвідом ефективної підтримки побратимів, їх стабілізації, долання у них наслідків бойового стресу та повернення українських захисників на поле бою.
Свою війну з російськими загарбниками Сергій розпочав добровольцем у добробаті «Донбас» у 2014 році. Він добре розуміє, що відчуває військовослужбовець на полі бою з власного досвіду. Тому, не маючи профільної освіти, побудував дієву систему морально-психологічного забезпечення бригади, спираючись переважно на практику та реалії російсько-української війни:
Чому психолог не потрібен у першій траншеї
«Мій досвід говорить про те, що без психологічної підтримки, а солдати не люблять слово «допомога» — це якось не по-войовничому, навіть найбільш потужний піхотинець, найбільш умотивований солдат може «зламатися». Тому супроводжувати потрібно кожного солдата бригади. Хтось із них психологічно сильніший, хтось слабший. У бригаді робота сконцентрована на наданні допомоги на первинних етапах, що охоплюють передусім самодопомогу.
З чого починається підготовка до бойових дій
Війна — це дійсно інша реальність. Якщо ми розглянемо особу солдата, то це — інша філософія та інше світосприйняття. Армія складається зі звичайних цивільних, мобілізованих людей, які звикли до інших стандартів поведінки, до інших моральних цінностей. На етапі підготовки до ведення бойових дій психологи бригади вчать їх самодопомозі безпосередньо в бою. Наприклад, як самостійно вийти з таких негативних станів, як «ступор», «істерика» і «паніка», як допомогти побратиму, який під час бою опинився в них? Візьмемо за приклад солдата, який у стані «ступору» — він такий самий «трьохсотий», як його товариш, який дістав, припустімо, вогнепальне поранення. Ми навчаємо, як вивести його з такого стану.
Що таке санітарно-психогенна втрата та як її компенсувати
Коли солдат пройшов важкі бойові зіткнення та втратив власну боєздатність — це санітарно-психогенна втрата. Він потребує допомоги й може її отримати безпосередньо в бригаді. Для цього розгортається пункт психологічної допомоги, де військовослужбовець має змогу психологічно розвантажитись від того, що він пережив та в чому він брав участь. Крім того, там мають бути забезпечені його базові потреби. Вже після 48, або 72 годин перебування у такому пункті, де людина працює з психологом та ізольована від інформаційного зовнішнього впливу, від розмов з побратимами, у неї з’являється розуміння того, що вона пережила.
У чому полягає філософія війни
У процесі бою людиною керують інстинкти, вона сконцентрована на ворогу, на вогняному ураженні. Тому під час бою, як правило, не усвідомлюєш того, що вихоплює боковий зір. Лише після бою, не бувши пораненим, запалюєш сигарету або смакуєш каву й тебе ніби «доганяє» та картина бою, увесь його плин, який зазвичай додатково психологічно травмує. Наприклад, солдат згадує, що він був на вогняній позиції, стріляв з кулемета та за обставинами перейшов на інше місце, припустімо, на 5 метрів праворуч. Через секунду-дві на те місце, де він до того був, прилітає міна. Його розуміння того, що йому просто пощастило й від нього нічого не залежало, незважаючи на попередню його підготовку, є дуже травматичним. Це як гра життя зі смертю. У людини відбувається переоцінка вартості життя як такого. І солдату це також потрібно пояснювати, чому на війні саме така філософія, чому він повинен далі виконувати бойові завдання.
Про головні завдання військових психологів на первинних етапах
Бригадний рівень психологічної підтримки, психологічної допомоги, психологічних тренінгів визначається виконанням головного завдання — поставити в стрій, щоб вони й надалі виконували свої бойові завдання. Там, дійсно, кожен усвідомлює свою роль і місце — хтось піхотинець, хтось танкіст тощо. Наша робота, наша буденність і наше життя складається з того, що щодня береш у руки зброю та маєш виконувати завдання за призначенням. Саме до цього й готують військові психологи, а саме група контролю бойового стресу, і підтримують, і надають допомогу на першому та другому етапах. У нашій бригаді майже 100 відсотків бійців після психологічної травми повертається до строю.
Фото Миколи Сереновича
