Саме таку неофіційну назву отримали перші в історії випробування взаємодії пілотованого літака з дроном зі штучним інтелектом в ролі напарника на авіабазі Еглін у Флориді (США)…
— Прикриваємо піхоту нашого батальйону, знищуємо те, що вони не можуть уразити зі своєї зброї: ворожу техніку, міномети, гранатомети. Все, що загрожує нашим воїнам на передовій. Працюємо з гаубиці М119. Це гармата, спеціально розроблена для десантників. Використовується в передових арміях світу, зокрема у США, Великій Британії, Австралії. Легка, мобільна, точна, уражає цілі на відстані до 10 кілометрів. Може транспортуватися будь-яким більш-менш потужним позашляховиком. Штатний тягач для неї — відомий у всьому світі надійний, прохідний і потужний «Хамві» HMMWV, — розповідає про свою роботу командир розрахунку гармати Сергій. Його псевдо — «Скінер». Він — старший сержант. До великої війни Сергій не міг і уявити, що стане артилеристом.
У цьому артрозрахунку — люди старшого віку з добрим почуттям гумору. Вони називають себе «ДІДУgunИ», створили свій шеврон-патч і доводять собі й іншим, що вік не стає на заваді захисту рідної землі.
— Весь розрахунок гармати — донедавна цивільні люди, які не мали жодного стосунку до війська. Всі ми починали з добровольчого формування громади Борисполя. Згодом усі гуртом мобілізувалися до війська і нині служимо в механізованому батальйоні окремої механізованої бригади, — розповідає Сергій. — У нашому підрозділі воюють будівельники, авіатори, інженери радіоелектроніки, водії, фермери. Всі вони люди різних професій нині стали професійними артилеристами.
У розрахунку «ДІДУgunІВ» на посаді заряджаючого воює жінка.
— З нами наша пані Леся на псевдо — «Говерла». Вона з села Іванків Бориспільського району. Практично всім гарматам артилеристи дають назви. Нашу ми назвали «Іванківська відьма». Гармата, як відьма, робить лихо загарбникам, які прийшли на нашу землю, — каже Сергій.
«ДІДУgunИ» з цією гарматою вже декілька місяців. Інтенсивно працювали на Бахмутському напрямку. Тоді за добу випустити сотні снарядів.
— Нині в цьому районі цілей менше, тому й стріляємо рідше, — розповідає Скінер. — Нещодавно знищили ворожу бойову машину піхоти, яка не давала спокою нашим хлопцям на «нулі».
Інформація про цілі надходить до командира розрахунку через автоматизовану електронну систему управління вогнем. Від отримання координат до пострілу триває не більше ніж хвилина.
— Важлива кожна секунда. Для знищення цілі, як правило, вистачає два снаряди. Перший — пристрілочний, другий вже влучає у ціль, — каже Сергій. — На спеціальному планшеті в режимі реального часу ми можемо бачити результати стрільби.
Одна з позицій «Іванківської відьми» розташована в лісі. Нині, влітку, це могло б виглядати як перебування в гармонії з природою.
— Тут навколо нас чимало живності. Є жуки-рогачі, черепахи, коти. Час від часу ми знімаємо кумедні відео з ними, — сміються артилеристи. — Однак ставимося до всього біологічного розмаїття навколо нас з повагою. Греті Тунберг це б сподобалося. Пам’ятаємо, що це ми прийшли до їхньої домівки і відповідно поводимося.
Втім, природна ідилія тут не складається. Постійно чути «прильоти» і «виходи». Так військові називають свій і ворожий артилерійський вогонь. «ДІДУgunИ» з «відьмою» вже не раз опинялися під артобстрілами і авіаударами. Їхній «Хамві» добряче побитий, «відьма» також посічена. Слава Богу, всі люди живі.
— Ми самі добровільно прийшли в армію і доведемо цю справу до кінця — виженемо окупантів з нашої землі, — кажуть артилеристи. — І вже після перемоги житимемо, як справжні дідугани. Будемо насолоджуватися природою і тишею на дачах.
Фото автора
