Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
— Це було дуже зворушливо, коли, готуючи подарунки для військових на передову, діти попросили заспівати гімн України й увімкнути їм українські пісні. Я так розчулилася, що мусила вийти на хвильку з класу, щоб витерти сльози, — розповідає класний керівник другого класу «ЯРИНА School» Катерина Вікторівна.
Нещодавно учні цієї київської школи з поглибленим вивченням англійської мови підготували й передали подарунки українським бійцям, які боронять кордон від російських загарбників на сході України. Щирі листи, яскраві малюнки, оригінальні поробки від дітей подарували військовим багато приємних хвилин. Вони вкотре засвідчили, що військові б’ються на передовій заради безпеки та майбутнього українських дітей. Подякували дітям також мешканці прикордонної сільської громади, передавши до школи пам’ятні значки із символікою цього самобутнього куточка України.
Про те, як виникла ідея підготувати подарунки для українських військових, як школярі малювали й писали листи та створювали смішних зайчиків, кореспонденту АрміяInform розповіли класні керівники школи Катерина Вікторівна та Катерина Леонідівна.
— Як виникла ідея підготувати подарунки для українських військових?
— Думку про це спочатку висловили на зборах педагогічної ради, всього нашого шкільного колективу. Ми вирішили, що завершення навчального року буде слушним моментом для того, щоб вкотре розповісти дітям про те, які складні часи переживає наша країна, і про військових, які її захищають. Так чи інакше діти бачать це щодня, все пропускають крізь свою свідомість та почуття, тому дорослим важливо говорити з ними, щось пояснювати, у чомусь заспокоювати.
Дітям важливо також відчути свою причетність до захисту країни, зробити свій маленький внесок. У нас є учні, батьки яких служать у Збройних Силах України, воюють на фронті. Діти прагнуть допомогти їм та всім українським військовим, показати свою любов і вдячність. Тому акція стала дуже важливою насамперед для самих школярів, і нам дуже приємно, що такою само значущою вона виявилася для військових.
— На жаль, бійці не змогли надіслати більше фотографій того, як вони прикрасили отриманими малюнками бліндажі та помешкання. Відмовитись від фото довелося для того, щоб не допомагати ворогові виявити місце розташування українських військових. Тож розкажіть, будь ласка, про те, що саме ви вирішили передати бійцям?
— По-перше, ми вирішили написати листи. Кожен клас написав листа військовому, де діти могли висловити всі свої думки, все те, що було не сказане раніше, і те, що було важко сказати. Багато хто запрошував військових до себе в гості після перемоги. І кожен лист завершувався побажанням повертатися живими. Діти бажали, щоб військові могли приїхати у відпустку, побачити й обійняти власних дітей та дружин. Це були дуже дорослі листи для їхнього віку.
Також школярі намалювали малюнки, зробили веселі поробки. Ось, наприклад, такий патріотичний браслет з гумок, і оригамі, і смішних зайчиків зі шкарпеток. Вони були в захваті від того, що їм запропонували і з нетерпінням чекали, коли ж нарешті вони будуть писати листи й малювати. Кожного дня підходили і питали.
А коли зрештою ми сіли писати листи, то учні попросили увімкнути їм українські пісні і самі заспівали спочатку гімн України, а потім пісню «Стефанія», яка виграла на Євробаченні тощо. Це було дуже зворушливо. Я так розчулилася, що мусила вийти на хвильку з класу, щоб витерти сльози.
— Ви сказали про дорослі листи з дорослими думками… Діти усвідомлюють і відчувають війну, їм болить так само, як і дорослим. Як, на ваш погляд, краще дітей одночасно і вберегти якоюсь мірою від цього постійного стресу, і пояснити їм, що відбувається?
— Перш за все слід зазначити, у нас як у школі, так і в родинах існує інформаційна гігієна. Діти мають знати стільки, скільки їм повідомлять дорослі, і так, як їм про це розкажуть дорослі. Зрозуміло, що ми не можемо повністю ізолювати дітей від інформаційного поля, однак ми повинні подавати інформацію так, щоб не травмувати їхню психіку.
Як школа ми працюємо над тим, щоб учні були насамперед залучені в навчальний процес, у спілкування один з одним, у виховні заходи, ігри. Їхнє життя є звичним, і ми намагаємось спеціально зайвий раз їх не втягувати у воєнний контекст. Діти вже звикли і навіть не помічають певних речей, якщо ми не акцентуємо на них уваги. Вони просто зайняті — їм важливіше намалювати зебру чи написати в зошиті вправу з англійської мови.
— Однак під час повітряної тривоги війну важко не помітити — лунає сирена, діти йдуть у бомбосховище. Як це відбувається?
— Наші діти дуже організовані. Коли лунає тривога, діти разом із нами виходять до бомбосховища. Це відбувається далеко не вперше і діти вже не бояться, бо знають, що робити. Вони дуже швидко й організовано реагують на сигнал, а в самому сховищі граються та співають. Таким чином ми знімаємо в дітей стрес, та й вони самі заспокоюються.
Часом здається, що ми, дорослі, значно більше непокоїмось, ніж учні, бо дитяча психологія адаптивна, вона легше підлаштовується під те, що відбувається, сприймає його. Завдяки цьому школярі не відчувають надмірного стресу і навіть заспокоюють нас, учителів, бо дорослим поряд із дітьми обов’язково слід бути зібраними, спокійними, уважними та доброзичливими.
— Ви сказали про поглиблене вивчення в «ЯРИНА School» англійської мови. Чи не виникало ідеї, щоб діти написали листи про Україну до однолітків з-за кордону чи, може, навіть, міжнародних організацій або іноземних урядів?
— Дуже цікава ідея, і, направду, ми вже над цим думали, однак вирішили, що правильно буде спочатку написати листи до українських військових, які боронять Україну на фронті. Діти справді відчувають глибоку вдячність до них і пишаються ними. Того дня, коли ми писали листи, вони були під особливим враженням. Увечері одна з мам зателефонувала і розповіла історію, як її діти, наші учні, просто у магазині підійшли й обійняли високого чоловіка у пікселі — так їм хотілось подякувати йому за захист. І мамі, і військовому було трохи ніяково через це, для дітей же це було абсолютно нормальним проявом щирих почуттів — бажанням поділитися через обійми своєю любов’ю та вдячністю.
Що ж до листів англійською мовою за кордон, то це наступна наша ідея. Багато наших учнів навчається зараз онлайн, перебуваючи в інших містах на заході України. Є також ті, хто виїхав до інших країн — Туреччини, Німеччини, Італії, Канади, Нідерландів. Вони спілкуються онлайн між собою і з тими, хто навчається очно в Києві, розповідають про країни, до яких потрапили. Впевнені, всім нашим учням було б цікаво написати листи одноліткам з різних країн світу, особливо тих, які підтримують Україну, й отримати від них листи у відповідь. Рівень знання англійської мови цілком дозволяє їм це зробити.
— Мені здається, із цього може вийти добре налагодження контактів на «великій шахівниці» світової політики — спочатку в дитячому вимірі, а потім, коли наші діти виростуть і візьмуть на себе відповідальність за країну, то продовжать спілкуватися з однолітками, контакти з якими зав’язали ще у дитинстві.
— Ви дуже вдало згадали про шахи. Крім англійської мови «ЯРИНА School» велику увагу приділяє логічному мисленню, і шахи у нас — одна із найулюбленіших інтелектуальних ігор. Серед наших учнів є дуже сильні гравці, двічі на рік відбуваються шахові турніри у школі, на рівні міста.
А третій складник — це, звісно, творчість. Ті листи до військових, малюнки і зайчики зі шкарпеток стали можливими саме завдяки тому, що ми завжди багато малюємо, читаємо, фантазуємо. Саме таким, сповненим веселої творчості і радості, має бути життя кожної дитини. Тому разом з нашими учнями ми щиро вдячні українським військовим за захист. Наші подарунки бійцям на передовій — скромна спроба висловити цю безмежну вдячність.
