Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Старший повітряний радист однієї з авіаційних частин Повітряних Сил майстер-сержант Андрій Єфременко — людина, без перебільшення, унікальна. Йому минуло 57 років, і 37 із них військовослужбовець у строю. Загальна ж вислуга майстер-сержанта, враховуючи «бойові» та наліт, складає… 64 роки! Та навіть не в цьому унікальність авіатора, а в тому, що почесний донор України Андрій Іванович Єфременко здав за своє донорське життя понад 20 літрів крові. Або — два відра, як жартує сам чоловік.
— Я знаю Андрія Івановича з 1994 року — майже три десятиліття, і лише нещодавно дізнався про те, що він — багаторічний донор крові, — розповів журналістові АрміяInform завідувач медичного пункту військової частини працівник Збройних Сил України Сергій Будяк. — Знав, як сумлінного військовослужбовця, фізично здорового авіатора, але про донорство дізнався вже тут, у частині.
Полковник медичної служби запасу Сергій Будяк, який до 2021 року очолював медичну службу Повітряних Сил, багато років перед цим займався льотною експертизою, тож «через його руки» проходив весь льотний склад державної авіації України. І так — щороку, тож кожного військовий лікар знав особисто. А ось про те, що його нинішній побратим майстер-сержант Єфременко кожні кілька місяців здає кров упродовж ось уже двох десятиліть поспіль, дізнався, вже прийшовши у запас до цієї військової частини.
Сам майстер-сержант, усміхаючись у вже сивуваті вуса, каже, що назавжди запам’ятав вислів із побаченого на зорі своєї донорської епопеї плаката: «Одна здача крові рятує життя 3 людей».
— За ці 20 років я безоплатно здав кров 45 разів, щоразу — по 450 грамів, — пояснює Андрій Іванович. — Тож підрахував: це — більше ніж 20 літрів, або ж — порятунок 120 людей. Цілої роти!
У донорство він прийшов не відразу. Вперше здав кров ще далекого 1985 року, коли перед армією працював на заводі у рідних Сумах. Згодом — два роки строкової служби на командному пункті 43-ї ракетної армії Ракетних військ стратегічного призначення на Вінниччині. Рік після цього Андрій пробував знайти себе у цивільному житті, та все ж вирішив, що його доля — це військо, тож повернувся до рідної військової частини.
Певний час працював службовцем Збройних Сил, а згодом, закінчивши школу прапорщиків, уже служив на інших посадах.
З 1994 року — в авіаційній частині, у льотно-підйомному складі. Тридцятий рік!
Уже на новому місці на початку 2000-х років терміново знадобилася кров хворому товаришу по службі. Для прапорщика Андрія Єфременка здавати кров було вже звичною справою, чимало разів він уже долучався до донорства, тож зголосився і цього разу. І тоді його, як власника рідкісної групи крові АВ ІV Rh або «четвертої мінус», поставили на спеціальний облік. Відтоді, ось уже двадцять з лишком років, кожні 2 місяці військовослужбовця викликають для чергової здачі крові. Звісно, окрім тих періодів, які припадають на службові відрядження військовослужбовця.
А відряджень, як і у кожного захисника України, у майстер-сержанта вистачає. На початку війни він перебував у районі проведення АТО з липня 2014 та до березня 2015 року — майже весь цей час із незначними перервами. Згодом бував у відрядженнях знов і знов. Увесь цей час на чоловіка й тата вдома чекали дружина й син. А у далеких Сумах — старенькі батьки, яким минулого року довелося пережити російську окупацію. Пережити-то подружжя Єфременків її пережило, але, на жаль, не надовго… У мами Андрія Івановича після цього стався інсульт, якого вона вже не витримала. А за п’ять місяців не стало й батька…
Сам же ветеран військової служби в цей час захищав Україну. Спочатку — на своєму штатному місці, у складі екіпажу, згодом, протягом п’яти місяців, із грудня минулого по квітень цього року — як номер розрахунку переносного зенітного ракетного комплексу у складі мобільної вогневої групи. Зі «Стрілою-3» майстер-сержант полював на російські ракети й дрони в одній із західних областей України.
Повернувшись із відрядження, 57-річний майстер-сержант продовжив службу. Та, відповідно, продовжив і свою донорську справу. Та невдовзі з подивом дізнався, що, виявляється, протягом свого офіційного донорського життя здав кров уже 45 разів! Коли ж цей показник добіг цифри у 40, на донора підготували подання про присвоєння звання почесного донора України. Нещодавно Андрій Іванович отримав відповідне посвідчення. Говорить, що це — ще не межа, адже після 60 разів іде звання заслуженого донора. Майстер-сержант, звісно, так далеко не заглядає, але кров для тих, хто її потребує, здаватиме й надалі.
Ну, а начмед, своєю чергою, запевняє, що Андрій Іванович — найпочесніший, втім, не єдиний донор крові у військовій частині. У нього ще є щонайменше десяток колег по «кривавій справі», і решті донорів є, на кого рівнятися.
Фото автора та з Вінниця.Info
